Словник – 1
Екологія – інтегрована наука, що досліджує середовище існування живих істот, включаючи людину, та всю сукупність взаємин організмів з їх середовищем, взаємозв’язки й взаємини біологічних систем різного рівня (особин, популяцій, видів, біоценозів) з навколишнім середовищем, а також вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня та їх роль у біосфері планети.
Аркологія – наука, яка розробляє методи створення та будівництва господарських об'єктів, споруд і населених пунктів з максимальним збереженням природного середовища.
Аутекологія – розділ загальної екології, що охоплює дослідження пристосованості окремих видів рослин і тварин до умов природного середовища.
Валеологія – комплексна наука, яка вивчає механізми і фактори залежності здоров'я людини від екологічних факторів та його збереження в умовах погіршення екологічної ситуації.
Геоекологія – розділ екології, що досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів до біосфери включно.
Демекологія – розділ екології, що вивчає процеси взаємодії популяцій чи їх видів із довкіллям.
Екологія ландшафтна – розділ екології, що досліджує природні (існуючі або потенціально можливі) складові ландшафту.
Екологія глобальна – розділ екології, що вивчає біосферу в цілому – екологічну систему, яка охоплює всю земну кулю.
Екологія людини – 1. Комплексна дисципліна, яка вивчає загальні закони взаємодії біосфери і антропосфери, вплив природного середовища на людину і групи людей. 2. Екологія людських популяцій.
Етноекологія – напрям екології, який вивчає традиційні взаємозв'язки етносів з довкіллям, а також їх використання в інших сферах життєдіяльності суспільства.
Палеоекологія – розділ екології, що вивчає викопні організми в контексті умов їх існування.
Радіоекологія – наука про взаємозв’язок радіоактивності середовища, організмів та їх угруповань.
Синекологія – розділ екології, який вивчає взаємини угруповань рослин, тварин і і мікроорганізмів із середовищем.
Соціоекологія – наука, що вивчає закономірності взаємодії суспільства і природи. С. включає: екологію людини, етноекологію.
Техноекологія – розділ екології, що вивчає джерела походження забруднення, які спричинені науково-технічим прогресом і розвитком людства.
Урбоекологія – розділ екології, що досліджує особливості взаємодії міських поселень із навколишнім середовищем та екологічне їх функціонування.
Фенологія – наука про сезонні явища в природі, строки їх настання та причини, які визначають ці строки.
Футурологія – галузь наукових досліджень про особливості розвитку соціальних процесів і глобальної моделі системи «суспільство – природа».
Енвіроніка – система знань, узагальнень, спостережень про вплив навколишнього середовища на людину і захист від нього.
Ноогеніка (геотехнія) – природно-технічна дисципліна, яка розробляє принципи і методи раціонального втручання в природні процеси з метою створення оптимальних взаємовідношень між суспільством і природою.
Ейкумена (ойкумена) – частина земної поверхні, заселена і використовувана людьми.
Автохтони – корінні жителі певних території, країни; організми, що живуть у місцях еволюційного їх формування та розвитку.
Екологічна освіта – цілеспрямований, безперервний і комплексний процес навчання і виховання громадян з метою формування в них екологічної культури.
Екологічна парадигма – домінуючий спосіб екологічного мислення; модель, яка прийнята за взірець для розв'язання екологічних проблем суспільства.
Екологічна культура – ступінь розуміння і ціннісне ставлення людини до природи, формування відповідних позитивних моральних норм і якостей, необхідних для розв’язання екологічних проблем в інтересах суспільства.
Екологічна пропаганда – поширення екологічної інформації щодо охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів з метою формування в людей екологічної свідомості.
Ноосфера – фаза розвитку біосфери, у процесі якої розумна діяльність людства стає головним чинником її функціонування.