3.2. Статус і повноваження міністерства, як провідного центрального органу виконавчої влади.

У системі центральних органів виконавчої влади міністерства посідають провідне місце. Їх керівники — міністри — входять до складу Кабінету Міністрів України і безпосередньо беруть участь у формуванні державної політики в країні. Міністри особисто відповідають за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначених сферах державного управління. Вони здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і координують діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх підпорядкування.

Міністерства є єдиноначальними органами, тобто адміністративно-правовий статус міністерства уособлюється посадою міністра. Водночас міністр доручає здійснення частини своїх повноважень заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов’язків між заступниками. У межах своїх повноважень міністерства видають (у вигляді наказів міністра) загальнообов’язкові нормативно-правові акти.

До загальних функцій та повноважень міністерства віднесені наступні:

1) формування і реалізація державної політики у відповідних секторах державного управління;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

3) здійснення заходів щодо удосконалення діяльності з надання адміністративних послуг у відповідних секторах державного управління;

4) розробка і реалізація цільових програм розвитку у відповідних секторах державного управління;

5) участь у розробленні проекту Закону про Державний бюджет України, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, виділених для розвитку у відповідних секторах державного управління;

6) розробка загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку України, охорони довкілля тощо та забезпечення їх виконання;

7) участь у формуванні та реалізації політики щодо виконання робіт, послуг і поставок продукції для державних потреб та утворенні державних резервних фондів фінансових і матеріально-технічних ресурсів, право виступати державним замовником зазначених робіт та послуг;

8) внесення у встановленому порядку пропозицій про зміну умов оподаткування, ціноутворення, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;

9) розробка відповідних фінансово-економічних та інших нормативів, механізмів їх впровадження, затвердження відповідно до законодавства державних стандартів;

10) участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики, участь у здійсненні програм приватизації;

11) здійснення у межах, визначених законодавством, функції управління об’єктами державної власності;

12) самостійно або за участю роботодавців недержавних підприємств ведення переговорів і укладання галузевих угод із представниками найманих працівників;

13) забезпечення в межах, визначених законодавством, реалізації державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням;

14) проведення методичних і науково-методичних семінарів, інших заходів з обміну досвідом із питань відповідного сектору державного управління;

15) здійснення інших повноважень, передбачених законами України та інші функції, в тому числі визначені актами Президента України та Кабінету Міністрів України.