5. Особливості прогнозування фінансових і виробничих процесів на підприємствах

Особливістю фінансових процесів є їхня висока динамічність. Під динамічністю в даному випадку розуміється досить швидке реагування фінансових показників (прибуток, рентабельність, оборотність оборотних коштів, ліквідність, фінансова стійкість, платоспроможність і т. д.) до зміни стану підприємства, що особливо важливо для одержання прогнозів в умовах нестабільного соціально-економічного середовища. У зв'язку з цим виділяється клас задач, зв'язаних із прогнозуванням як окремих фінансових показників, так і фінансового стану підприємства в цілому. Однак на практиці рішення цих задач зв'язано з наявністю ряду проблем. Так, при побудові прогнозів однієї з розповсюджених проблем є наявність достатнього обсягу інформації, на базі якої варто використовувати ті чи інші методи прогнозування. Система оперативного збору й актуалізації інформації на багатьох підприємствах не використовується для аналізу і прогнозу, як правило, використовуються дані балансів за 1- 2 квартали, рідко - за кілька років. Подібна ситуація приводить до того, що при складанні прогнозів найчастіше використовуються прості методи прогнозування і так звані "наївні моделі". Для одержання оперативних чи короткострокових прогнозів цей варіант ще можна вважати відносно прийнятним, тому що об'єктивність і точність подібних прогнозів невелика. Якщо ж мова йде про формування стратегії підприємства, то подібні методи використовувати просто некоректно. Необхідні більш складні методи, що враховують аналіз специфіки динаміки тих чи інших показників, наявність і силу впливу групи можливих факторів. Застосування методів аналізу тимчасових рядів (виділення тренду, одержання моделей ковзних середніх, моделей авторегрессии й ін.), кореляційно-регресійного аналізу вимагає достатнього обсягу інформації, у зв'язку з чим можуть бути необхідні первинні, неагреговані дані по чи місяцях кварталам за кілька років, облік допоміжної інформації, що може бути корисна для аналізу впливу факторних ознак для складання прогнозних моделей. Крім того, при побудові і виборі фінансових стратегій підприємства необхідне використання сценарного методу, тобто доцільно будувати різні варіанти прогнозу з урахуванням можливих станів як зовнішньої, так і внутрішнього середовища підприємства. Цей підхід зв'язаний з використанням при побудові прогнозних моделей можливостей системного аналізу, що безсумнівно поліпшує обґрунтованість прогнозів, дозволяє краще досліджувати причинно-наслідкові зв'язки, структуру і стани об'єкта прогнозування, його зовнішнє і внутрішнє середовище. Немаловажним є і той факт, що підприємства практично не використовують можливостей експертних методів прогнозування, не застосовують статистичний аналіз категоріальних даних, що безпосередньо позначається на якості прийнятих рішень. Нестабільність середовища, у якій функціонують підприємства, розповсюджені помилки в менеджменті часто приводять підприємства до кризових станів, у зв'язку з чим останнім часом сформувалися ряд задач, зв'язаних із прогнозуванням стану банкрутства на підприємствах і ефективності мір ан-тикризового керування. При рішенні їх використовують як добре відомі модифікації моделей Альтмана, засновані на використанні дискрими-нантного аналізу, так і відносно нові підходи, зв'язані з використанням математичного апарата теорії катастроф. Цей апарат дозволяє пояснити ефекти нелінійних різких стрибків досліджуваних характеристик, великі зміни характеристик при малих управлінських впливах, утрату стійкого чи розвитку рівноваги системи. Однак на практиці при аналізі діяльності підприємств ці підходи також широко не використовуються, як і інші методи економіко-математичного прогнозування.

Одним з перспективних напрямків дослідження, що ще не одержало належного розвитку в практиці аналізу діяльності сучасних вітчизняних підприємств, є прогнозування курсу акцій підприємства, що містить у собі комплексне дослідження впливу різних факторів (зовнішніх і внутрішніх) на формування ціни акцій. Цей напрямок включає також аналіз і прогнозування кон'юнктури на фінансовому ринку, що зв'язано з його високою чутливістю на зміни, що відбуваються в зовнішнім середовищі: політичні, економічні, екологічні, військові й інші. Динамічність фінансового ринку виявляється, крім того, у безупинній зміні числа і складу його елементів, наприклад, у кількості і фінансовій стійкості окремих комерційних банків, страхових і інших фінансових організацій, з якими безпосередньо зв'язана діяльність підприємств.

Також слід зазначити, що для підприємств не досить широко представлені моделі, зв'язані з формуванням і керуванням портфелем акцій. Вітчизняні підприємства практично не використовують можливості різних стратегій покупки і продажі акцій інших підприємств, гри на фондовому ринку, що є звичним для багатьох західних компаній. У зв'язку з цим слабко використовуються розробки в прогнозуванні стану фінансового і фондового ринків. Хоча маються досить цікаві і з погляду практичного застосування, і з погляду математичного апарата моделі прогнозування стану фінансового і фондового ринків, курсової вартості акцій, їхньої прибутковості, ступеня ризикованості вкладень. Так, вплив на фінансовий ринок різних факторів з різною силою в різних напрямках і періодичністю приводить до змін процесів, що протікають у ньому. Врахувати вплив кожного зовнішнього фактора не завжди можливо і не завжди необхідно. Найчастіше їхній вплив можна визначити лише в загальній сукупності, у середньому. Унаслідок цього спрогнозувати майбутні значення показників фінансового ринку можна тільки з деякою імовірністю.

Фінансовий ринок є складною системою, йому властиві практично всі основні ознаки складних систем: цілісність і складність, можливість поділу на складові частини, входження в економічну систему більш високого порядку, комплексність зв'язків і інші. Структуроутворюючі елементи фінансового ринку самі є складними системами, і їхнє об'єднання представляє не просто структурно-ієрархічне, а поліструктурне утворення, що складається з перетинань також і складних систем. Розвиток кожного елемента такої системи відбувається не саме по собі, ізольовано, а в рамках усієї системи. При цьому властивості фінансового ринку як цілісної системи визначаються підсумовуванням не тільки властивостей складових його елементів, але і властивостей його структури і інтегрованих зв'язків, тобто фінансовий ринок має властивість змерджентности. Фінансовий ринок, як жодна інша економічна система, є відкритою системою, тобто постійно взаємодіє з зовнішнім середовищем, тому для його успішного розвитку необхідна підтримка фінансових інструментів і показників у визначених границях і збереження струк-туроутворюючими елементами своїх специфічних властивостей. Іншими словами, фінансовий ринок повинний мати властивість адаптації. У той же час він, як будь-яка складна економічна система, безсумнівно, володіє і властивістю інерційності, що особливо чітко видно при аналізі функціонування його показників за тривалі періоди. Властивості адаптації, саморегулювання, інерційності, змерджентности фінансового ринку вже помітні, надалі вони будуть виявлятися всі рельєфні, особливо при досягненні раціональних пропорцій між елементами фінансового ринку, а також між фінансовим ринком і навколишньою його зовнішнім середовищем і, насамперед, виробничою сферою.

При дослідженні і прогнозуванні стану фінансового ринку як складної економічної системи необхідно розуміти, що економічні процеси, що протікають на ньому, і явища неможливо цілком ізолювати від навколишнього оточення і що вони активно реагують на вплив нових факторів і експериментів. Ступінь обліку перерахованих особливостей моделювання складних систем у цілому і фінансовому ринку зокрема залежить від конкретної мети і задач передбачуваного дослідження, а також від наявності інформації, необхідної для розробки відповідних математичних моделей. У якості одного з головних факторів, що істотно впливають на показники фінансового ринку, у більшості робіт з фінансової математики називають час. Прибутковість будь-якої фінансової операції залежить, в основному, від первісного капіталу, процентної ставки і терміну реалізації угоди, тобто часу. Ефективність розвитку будь-якого фінансового підприємства в даний час аналізується послідовним порівнянням показників роботи цього підприємства за ряд послідовних календарних періодів. У фінансових розрахунках і при моделюванні і прогнозуванні фінансових процесів час у більшості випадків використовується не як фактор, що заміщає інші фактори, по яких відсутня необхідна інформація, а є самостійним, іноді вирішальним фактором, від якого залежить вибір найбільш раціонального рішення. Усі ці зазначені причини дають можливість вибору класу моделей і методів прогнозування подібних фінансових процесів. При побудові моделей прогнозування фінансових процесів можливе використання як одного чи декількох математичних методів прогнозування, побудованих в основному на припущенні, що основні фактори, тенденції і залежності, що спостерігалися в минулому, зберігаються, так і групи методів, що припускають швидку адаптацію показників до умов, що змінюються, пріоритетний вплив випадкових факторів і хитливе поводження показників. Сучасний економіко-математичний апарат представляє досить широкий клас моделей прогнозування фінансового і фондового ринку: трендові й адаптивні моделі тимчасових рядів; моделі авторегрессии і ковзного середнього; клас так званих коллокационньїх моделей; моделі стохастичних процесів Вінера та ін.

Не менш цікаві задачі прогнозування виникають і при аналізі економіко-виробничої діяльності підприємства. Однак, як і у випадку аналізу фінансових процесів, багато задач не зважуються в зв'язку з відсутністю належної чи інформації через невикористання сучасних можливостей прогнозування. Як правило, для найпростіших розрахунків тих чи інших показників виробничої діяльності підприємства використовуються типові, стандартні формули економічного аналізу. Ці моделі не враховують специфіку кожного конкретного підприємства, не включають вплив факторних ознак на результати діяльності підприємства, не припускають дослідження економіко-виробничих процесів з урахуванням динаміки. У зв'язку з цим необхідно підкреслити, що для кожного підприємства повинні бути створені прогнозуючі системи, що дозволяють будувати комплексні прогнози, відслідковувати закономірності і тенденції зміни показників, наявність і силу впливу різних зовнішніх і внутрішніх факторів на результати діяльності підприємства.

Також слід визначити, що особливостю створення моделей для прогнозування фінансово-економічних процесів для підприємств та установ є можливість урахування факторів сезонності. Розглянемо один з підходів моделювання сезонності при визначенні результатів фінансової діяльності підприємств.

Часто економічна інформація залежить від того, в який період року спостерігається процес. Наприклад, споживання товарів збільшується у четвертому кварталі кожного року і зменшується у першому. Тому необхідно було розробити методи виділення таких сезонних коливань для більш точного прогнозування. Найпростішими є методи згладжування з використанням сезонності. До них можна віднести, наприклад, сезонну модель Вінтерса, яка була розглянута серед методів згладжування часових рядів. Деяким ускладненням є побудова регресійних моделей на основі фіктивних змінних.