3. Приклади макроекономічних моделей

Основою при розробці більшості макроекономічних прогнозів служать різні класи економіко-математичних моделей, серед яких варто розрізняти агреговані і структурні. Агреговані моделі призначені для одержання прогнозів на основі найбільш важливих макроекономічних показників, таких, як ВВП, ВНД, НД, НП, грошові агрегати й ін., у цих моделях не зачіпаються механізми формування зазначених показників, не враховують складних взаємодій між секторами економіки. Як правило, при побудові агрегованих моделей використовують представлення макроекономічної системи у виді "чорної шухляди". Агреговані моделі відносно прості в дослідженні, для їх побудови потрібно значно менший обсяг інформації, чим при побудові структурних моделей, що складає їхню визначену перевагу. У той же час агреговані моделі не враховують складної взаємодії структурних зв'язків між секторами і галузями економіки, регіонами країни, у зв'язку з чим отримані прогнози не враховують цю важливу для практики специфіку. Навпроти, у структурних моделях завдання полягає в одержанні прогнозу з обліком складного внутрішнього механізму взаємодії структурних підрозділів національної економіки. Ці моделі засновані на представленні системи у вигляді "білої скриньки" і для їхнього представлення повинні бути відомі (чи зроблені припущення) про закономірності і характер зв'язків між структурними підрозділами економіки.

В умовах економічного спаду обсягів виробництва і нестабільності економічної ситуації в сучасній Україні відбувається посилення використання в прогнозуванні соціально-економічних явищ і процесів методів експертних оцінок і розрахунків. Застосування даних методів можна спостерігати при прогнозуванні розвитку обсягів платоспроможного попиту і кінцевого споживання.

Подальші розробки прогнозних варіантів показників споживання здійснюються шляхом зіставлення двох методів на основі гіпотетичного підходу і вивчення розвитку споживання основних видів продукції за звітний період. Прогнозні варіанти розробляються на перспективу - як шляхом продовження рядів за звітний період по середньорічним сформованим темпам, так і по індексах динамічності.

Складні й в основному стихійні процеси переходу до ринкової економіки, товарний дефіцит і інфляція вносять великі зміни в сучасну соціально-економічну ситуацію. Через непередбачуваність економічних процесів у перехідний період пріоритетне значення приділяється короткостроковому прогнозуванню. Основна задача полягає у визначенні поточних тенденцій розвитку кон'юнктури ринку, відстеженні фактичного виконання річних планів і внесення відповідних коректив на майбутнє.

Складена в Україні статистична база не відповідає повним вимогам до інформаційно-статистичного забезпечення короткострокових прогнозів. Так, дотепер щомісяця не розраховуються такі необхідні для короткострокового прогнозування показники, як нормальний рівень безробіття, заробітної плати, робітника часу, а також інші елементи інформаційної бази, важливі для розробки короткострокових прогнозів.

Таким чином, для прогнозування і моделювання соціально-економічних процесів в Україні в умовах переходу до ринковій економіці найбільш прийнятні статистичні моделі, що ґрунтуються на істотних тенденціях у змінах макроекономічних показників. Моделі прогнозування можуть виступати як довгостроковими, так і короткостроковими. Унаслідок високого ступеня невизначеності економічної політики в Україні пріоритетне значення віддається короткостроковим прогнозам. Недоліком короткострокових прогнозів є використання в них тільки монетарних перемінних - таких, як індекси цін, швидкість звертання грошей, дефіцит бюджету, зовнішні прямі інвестиції. Змінні, зосереджені на узагальнюючому показнику створення реальної доданої вартості, можуть бути ефективно використані тільки в довгостроковому прогнозуванні.

В основу макроекономічного прогнозування закладена модель кругових потоків або кругообігу ВНП. У своїй елементарній формі ця модель містить у собі тільки дві категорії економічних агентів - домашні господарства і фірми - і не припускає втручання держави в економіку, а також будь-яких зв'язків із зовнішнім світом. В умовах реальної ринкової економіки з державним утручанням модель кругових потоків трохи ускладнюється. Коли в модель вводяться інші групи економічних агентів - уряд і зовнішній світ - зазначена рівність порушується, тому що з потоку "доходи - витрати" утвориться витік у виді заощаджень, податкових платежів і імпорту. Одночасно в цей потік уливаються додаткові засоби - інвестиції, державні податки й експорт.

Приведемо приклад більш складної, структурної моделі, що використовувалася для аналізу стану економіки України [52]. Однієї з найбільш відомих, котру застосовує Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) для моделювання макроекономічних показників і прогнозів, є скорегована мінімальна стандартна модель КМ5М-Х. По своїй суті вона є двухинтервальной моделлю, що призначена для опису зовнішнього фінансового стану країни. Модель включає класифікацію ретроспективних і прогнозних даних про торгове звертання, а також про зобов'язання країни по кредитах і платежам, про обслуговування країною заборгованості й інших боргів по окремих кредиторах. Ця модель складається з п'яти секторів: 1) бюджетного, чи сектора центрального уряду; 2) платіжного балансу, чи зовнішньоекономічного сектора, державних і нефінансових громадських організацій (підприємств); 3) місцевих органів керування; 4) позабюджетних урядових фондів; 5) приватного сектора. Модель дає можливість змінювати структуру секторів (збільшувати чи зменшувати їхню кількість). Базовим принципом макроекономічної схеми моделі ГСМ5М-Х є методологія руху фінансових потоків, тобто кожне джерело фінансування (прибутку) одного сектора може використовуватися як фінансові засоби в іншому. Така система обліку з двома проводками дозволяє описати доходи (прибутку), витрати, інвестиції, заощадження і фінансові потоки різних секторів. Використання такої моделі гарантує погодженість різної кількості макроекономічних показників, що відображаються на базових рахунках керування економікою (таких, як бюджет, платіжний баланс, кредитно-грошові рахунки), рахунках національного доходу, а для ретроспективного періоду - даних залишкової частки сектора. Слід зазначити, що в більшості країн дані по приватному секторі практично відсутні, так що йому нічого не залишається, як бути "залишковим" сектором. Тому для країни, перш ніж розробляти модель прогнозу приватного сектора, складають обґрунтовану модель його "поводження".