Індивідуальні і колективні експертні методи.
Експертні, чи евристичні, методи в основному використовуються при розробці яких-небудь нових напрямків, нових концепцій розвитку, у політичних, соціальних, економічних, макроекономічних прогнозах. Евристичні методи припускають використання інтуїції і досвіду висококласних фахівців, учених, експертів, які на основі аналізу і синтезу різних напрямків знань і інформації можуть продуцировати варіанти розвитку того чи іншого соціально-економічного явища.
Безумовною перевагою експертних методів прогнозування є той факт, що саме фахівець глибоко розуміє особливості, «вузькі місця» і стан досліджуваної проблеми. З цієї причини саме експерт може дати глибокий і змістовний прогноз розвитку досліджуваного процесу.
Однак при цьому виникають такі три істотні особливості, врахування яких є необхідною умовою для успішного прогнозу:
1) експерт далеко не завжди є фахівцем з прогнозування (тобто досить часто експерт починає винаходити свої власні методи прогнозування, які, як правило, виявляються досить грубими і недостатньо наочними, як і будь-які перші прогнози);
2) експерти часто схильні ігнорувати або применшувати роль тих чи інших зовнішніх впливів, що, проте, можуть впливати на досліджуваний процес;
3) висновки експертів коректні щодо фізичного (або, іншими словами, технічного) боку розвитку досліджуваного процесу, але часто не цілком враховують як економічні, так І соціальні наслідки цього розвитку.
В основі застосування цих методів лежить гіпотеза про наявність в експертів уміння з достатнім ступенем вірогідності оцінити важливість і значення досліджуваної проблеми, перспективність розвитку визначеного напрямку досліджень, час здійснення тієї чи іншої події, доцільність вибору одного з альтернативних шляхів розвитку об'єкта прогнозу і т. ін.
Застосування експертних методів у прогнозуванні засновано на таких передумовах.
1. Кожен експерт створює свою інтуїтивну модель аналізованого явища на основі свого розуміння причинно-наслідкових зв'язків, що визначають еволюцію цього явища, що і дозволяє йому формувати наближені кількісні оцінки.
2. При наданні експерту нової інформації він може творчо переробити цю інформацію й удосконалити свою модель аналізованого явища, тим самим підвищуючи вірогідність оцінок.
Основна задача організаторів експертного опитування полягає в тому, щоб допомогти експерту створити найбільш правдоподібну модель аналізованого явища і забезпечити умови для її удосконалення. Це пред'являє винятково високі вимоги до досвіду, кваліфікації і професійних знань організаторів експертного опитування. Необхідною умовою успішного застосування експертних методів є розуміння організаторами експертного опитування на такому ж високому рівні, як і рівень залучених до цієї роботи експертів. Організатори експертного опитування повинні попередньо всебічно вивчити проблему, уміти з'ясувати взаємозв'язки між різними аспектами досліджуваної проблеми й активно впливати на хід експертного опитування.
Застосовувані в прогнозуванні експертні методи розділяють на індивідуальні і колективні.
Індивідуальний прогноз виконується одним експертом. Цей вид прогнозу більш доступний і простий в організації, він має більш чітку логічну схему, тому що єдиний експерт послідовно вибудовує логічні взаємозв'язки відповідно до вузької предметної області, в якій вони є висококласним фахівцем. З іншого боку, в індивідуальному прогнозі дуже сильний суб’єктивний фактор, пов’язаний з нав’язуванням експертом свого бачення досліджуваної проблеми. Саме з метою нівелювання цього аспекту застосовують групові, або колективні, прогнози.
Методи колективних експертних оцінок засновані на принципах колективної думки експертів про перспективи розвитку об’єкта прогнозування. При цьому варто враховувати можливості системного підходу для одержання прогнозу на основі колективних, або групових, експертних оцінок. Для системи експертних оцінок повинні бути сформульовані цілі (задачі), для досягнення (рішення) яких створена ця система; необхідно сформулювати й установити порядок взаємодії між експертами й організаторами експертного опитування на кожному етапі роботи системи; розподіл потоків інформації повинен здійснюватися відповідно до плану. Принципи, за якими будується система групових експертних оцінок, зводиться до такого:
1) обмеження розмаїтості суджень експертів за рахунок вирівнювання інформаційної неоднорідності, властивій експертній групі на етапі формування кожним експертом власної моделі причинно-наслідкових зв’язків аналізованого явища;
2) обмеження розмаїтості суджень експертів за рахунок ітеративного підходу до формування колективної думки групи, надходження, що уточнюється періодично на основі нової інформації з боку зовнішнього середовища;
3) забезпечення циркуляції інформації усередині експертної групи без перекручувань за рахунок створення „психологічного клімату”, у максимальному ступені сприятливого прояву індивідуальних творчих можливостей кожного експерта;
4) кількісна вимірність оцінюваних явищ, що характеризується стійким набором ознак, що мають різні стани, яким можуть бути поставлені у відповідність деякі числа.
Розглянемо методи колективних експертних оцінок, що зустрічаються частіше за все.
Просте узгодження думок експертів. Найбільш простими способами генерації колективного решета є процедури голосування і метод експертних груп.
Голосування являє собою один з найбільш розповсюджених методів вибору варіантів рішення в конкретних ситуаціях. Відсутність н6айкращої процедури (тобто переважаючої у всіх відносинах всі інші процедури при рішенні досить широкого класу задач) – основна причина того, що до теперішнього часу розроблені і використовуються майже сотня різних процедур голосування. Спроба розробки аксіоматичного синтезу досить гарної процедури голосування не привела до успіху, тому що навіть найнеобхідніший природний набір аксіом виявився суперечливим. Тому єдиними можливостями для успішного використання голосування при рішенні конкретної проблеми є або порівняльний аналіз існуючих процедур і вибір найкращої з них, або розробка нової процедури. У кожному з цих випадків необхідно, по-перше, чітко визначити, які властивості процедури голосування варто враховувати, а, по-друге, якими критеріями і як варто керуватися при оцінці якості процедури голосування. У найбільш загальному вигляді модель процедури голосування містить у собі такі компоненти:
організатори голосування, що визначають правила, відповідно до яких буде відбуватися процедура голосування;
пред'явлення, тобто анкета чи виборчий бюлетень;
виборці, тобто особи, які здійснюють голосування;
інструкції виборцям, тобто вказівки, що і як вони повинні зробити;
механізм обробки результатів голосування;
вирішальний блок, призначений або для вироблення колективного рішення, або для продовження процедури голосування, можливо, за дещо зміненими правилами.
Метод експертних груп дає можливість використовувати досвід і знання експертів у різних вузьких предметних областях для рішення досліджуваної проблеми в цілому. При цьому саме взаємодія експертів приводить до узгодження думок, до більш повного і глибокого аналізу досліджуваної проблеми.
Основними недоліками методу експертних груп є:
сильна залежність від особистих взаємин;
страх підірвати репутацію;
пристосування до думки більшості.
Саме з метою позбутися цих недоліків і був розроблений підхід, відомий як «мозкова атака» {brain storming).
Метод «мозкової атаки» орієнтований на відкриття нових ідей і досягнення згоди групи експертів на основі інтуїтивного мислення. Учасники колективної генерації ідей висловлюють свої ідеї щодо варіантів рішення проблеми. Висловлюється якнайбільше ідей, бажано нетривіальних. Оцінка й обговорення ідей виробляється наприкінці всієї процедури. Сутність методу «мозкової атаки» можна представити у вигляді схеми (рис. 1).
Рис. 1. Структура методу мозкової атаки
Цей метод дає можливість активізувати творчий потенціал експертів при пошуці рішень проблемних ситуацій. Застосування методу передбачає зіткнення протилежних напрямків думок і рекомендацій учасників «мозкового штурму» при вирішенні конкретної проблеми: генерацію ідей і подальше руйнування (за допомогою критики). Цей метод також називають методом деструктивної відносної оцінки (ДВО).
Основа цього методу полягає в тому, що рефері (чи, іншими словами, керівник, координатор) забезпечує виконання таких чотирьох правил учасниками експертної групи:
Правило 1. Зосередження зусиль на дослідженні тільки однієї чітко сформульованої проблеми.
Правило 2. Аналіз будь-якої запропонованої ідеї за принципом: що і як запропонована ідея може дати?
Правило 3. Відсутність критики кожної із запропонованих ідей.
Правило 4. Відсутність витрат часу на дослідження внутрішнього змісту кожної із запропонованих ідей.
У методі «мозкової атаки» розроблювачі здійснюють прогнозування в кілька етапів. Роботу починають з формування груп експертів (10 - 20 чоловік) - висококваліфікованих фахівців з досить широким рівнем загальної ерудиції і розумінням проблеми. Далі група аналізу проблемної ситуації складає проблемну записку учасника «мозкового штурму», у якій він приводить і описує проблемну ситуацію й основні правила ведення «штурму». Після завершення організаційно-підготовчої роботи починається власне «мозковий штурм». Його організує керівник (координатор), який концентрує увагу учасників на правилах поведінки й основному питанні. Характерно, що в процесі генерації ідей до уваги беруться всі ідеї, незалежно від їх доцільності. Після «атаки» група аналізу проблемної ситуації систематизує ідеї: здійснює їх перелік; формулює в загальноприйнятій термінології; поєднує ідеї, що дублюються і доповнюють одна одну; визначає ознаки, за якими можна згрупувати ідеї; визначає їх діапазон (загальні чи частки ідеї). Потім настає етап руйнування систематизованих ідей з метою оцінки можливості їх практичної реалізації. Для ведення цієї роботи група аналізу формує нову експертну групу з висококваліфікованих фахівців в області проведеного дослідження в складі 20 — 25 осіб, зосереджуючи їх увагу на критиці. Доцільно, щоб цей процес тривав до 1,5 годин і супроводжувався записом. У результаті цієї процедури приймаються до остаточного розгляду ті ідеї, що одержали найменшу кількість критичних зауважень і прийнятні для реалізації.
Метод Делфі складається з проведення опитування експертів у кілька турів, що дозволяє використовувати зворотний зв'язок шляхом ознайомлення експертів з результатами попереднього туру опитуван¬ня й враховувати ці результати при оцінці значущості думок експертів. Поетапне опитування продовжують доти, доки просування в напрямку зближення точок зору стають дуже незначними. Цей метод дає можливість узагальнити думки експертів у погоджену групову точку зору. Метод Делфі досить ефективний, оскільки дозволяє ліквідувати ряд труднощів, пов'язаних з роботою колективної експертної комісії. Сутність методу Дельфі можна представити у вигляді схеми (рис. 2).
Рис. 4.2. Сутність методу Делфі
Цей метод являє собою розвиток методу експертних груп і включає такі три особливості:
1) анонімність, що досягається за рахунок використання запитувальників чи формалізованих методів зв'язку;
2) коректований зворотний зв'язок, що полягає в проведенні декількох турів опитування з послідовним узагальненням результату попередніх турів і представленням цієї інформації експертам при черговому турі опитування з метою зменшення шуму;
3) статистична обробка відповідей.
Стандартна процедура методу Делфі полягає в такому. Спочатку експертів просять перелічити всі події, які протягом розглянутого проміжку часу можуть уплинути на досліджувану проблему. Після цього робиться як мінімум чотири опитування.
Мета 1-го опитування — визначити можливі терміни подій. Для кожної події обчислюється медіана (середня дата) і квартилі (дати границь 50-го часового діапазону по 25% у кожний бік від медіани).
Мета інших трьох опитувань — узгодження думок експертів.