2. Теоретичний матеріал та довідково - інформаційні дані, необхідні для виконання курсового проекту

2.3. Розрахунок програми технічного обслуговування і ремонту

Програми технічного обслуговування та поточного ремонту виражаються в кількості таких видів технічних впливів, як ЩО_С, ЩО_Т, ТО-1, ТО-2, Д-1, Д-2 та об’ємів поточного ремонту за цикл, рік, добу і зміну.

В реальних умовах необхідно враховувати та виконувати розрахунок програми таких робіт, як сезонне обслуговування (СО). Трудомісткість капітальних ремонтів (за умови їх виконання в АТП) в курсовому проекті може не виконуватись.

2.3.1. К о р е г у в а н н я н о р м а т и в і в

Перед розрахунком виробничої програми програм необхідно нормативи, встановлені Положенням [3] для еталонних умов, скорегувати відповідно заданих для курсового проекту умов.

За еталонні умови прийнято повне або часткове поєднання таких умов:

• перша категорія умов експлуатації;

• базові моделі автомобілів;

• на автотранспортному підприємстві виконується ТО і ремонт 200-300 од. рухомого складу, об’єднаних у три технологічно сумісні групи;

• пробіг від початку експлуатації становить 50-75% пробігу до КР;

• рухомий склад працює в помірному кліматичному районі;

• оснащення ВАТ АТП засобами механізації – згідно з Табелем технологічного устаткування.

У наведених нормативах трудомісткості ЩО охоплює трудомісткість ручних прибиральних і мийних робіт. При застосуванні механізованих мийних установок трудомісткість ЩО, визначена Положенням, має бути зменшена за рахунок виключення із загальної трудомісткості ЩО мийних робіт, пов’язаних із застосуванням ручної праці. У загальному обсязі робіт трудомісткість мийних робіт становить приблизно 55% для легкових автомобілів, 35% - для автобусів, 65% - для вантажних автомобілів і причіпного складу. Заправні операції, постановку автомобіля на стоянку, а також перевірку технічного стану виконують водії і механік контрольно-технічного пункту (КТП) за рахунок підготовчо-заключного часу. До нормативів ТО-1 і ТО-2 не входить трудомісткість ЩО.

Трудомісткість додаткових робіт з СО (поєднується з ТО-2) становить 50% - для дуже холодного і дуже жаркого сухого кліматичних районів, 30% - для холодного і жаркого сухого районів, 20% - для інших районів.

Нормативи трудомісткостів, наведених у Положенні, не враховують трудових затрат на допоміжні роботи, які встановлюють у межах не більше 30% сумарної трудомісткості ТО і ПР по автотранспортному підприємству.

До допоміжних робіт належать: обслуговування устаткування, складські притиральні та інші роботи пов’язані з ТО і ремонтом рухомого складу.

Вихідні нормативи беруть з інструкцій відповідних автомобілів. У разі відсутності ці дані беруть з Положенням …

Корегування нормативів ТО і ремонту рухомого складу залежно від умов експлуатації здійснюють відповідно до їх класифікації, яка охоплює п’ять категорій умов експлуатації. Категорія умов експлуатації автомобілів характеризується типом дорожнього покриття D, типом рельєфу місцевості Р, по якій пролягає дорога, й умови руху.

Визначено шість типів ( матеріалів) дорожнього покриття:

• D₁ – цементобетон, асфальтобетон, брущатка, мозаїка;

• D₂ – бітумомінеральні суміші (щебінь або гравій, оброблені бітумом);

• D₃ – щебінь (гравій) без обробки, дьогтебетон;

• D₄ – булижник, колотий камінь, ґрунт і маломіцний камінь, оброблені в’яжучими матеріалами, дорога по снігу;

• D₅ – ґрунт, укріплений або поліпшений місцевими матеріалами, лежневі та брусові покриття;

• D₆ – природні ґрунтові дороги, тимчасові внутрішньокар’єрні й відвальні дороги, під’їзні шляхи, що не мають твердого покриття;

Типи рельєфу місцевості поділяються на:

• Р₁ – рівнинний (до 200м);

• Р₂ – слабогорбистий (200-300м);

• Р₃ – горбистий (300-1000м);

• Р₄ – гористий (1000-2000);

• Р₅ – гірський (більш як 2000м).

За умовами руху виділяють:

• рух за межами приміської зони (більш як 50 км від межі міста);

• рух у малих містах (до 100 тис. жителів) і в приміській зоні;

• рух у великих містах (більш як 100 тис. жителів)

Вихідні нормативи, які регламентують ТО і ремонт рухомого складу, для забезпечення високої експлуатаційної надійності автомобілів, підвищення продуктивності праці ремонтно-обслуговуючих робітників і скорочення затрат на ТО і ремонт рухомого складу уточнюють щодо конкретних автомобілів коректують за допомогою коефіцієнтів залежно від таких факторів: умов експлуатації автомобілів – К₁; модифікації рухомого складу та організації його роботи – К₂, природно-кліматичних умов – К₃; пробігу з початку експлуатації – К₄ і ; розмірів автотранспортного підприємства і кількості технологічно сумісних груп рухомого складу – К₅.

Вихідний коефіцієнт коректування, що дорівнює 1,0 беруть для 1 категорії умов експлуатації; базових моделей автомобілів; помірного кліматичного району з помірною агресивністю навколишнього середовища; пробігу рухомого складу з початку експлуатації, що становить 50-75% пробігу до КР; ВАТ АТП, на яких провадиться ТО і ремонт 200-300 од. рухомого складу, що входить до трьох технологічно сумісних груп.

Технологічна сумісна група включає автомобілі, конструкція яких дає змогу використовувати одні й ті самі пости та устаткування для ТО і ремонту. Організація робіт і вибір устаткування для ТО і ремонту автомобілів усередині програми. Спеціальні або спеціалізовані автомобілі (за винятком самоскидів і фургонів) об’єднують у додаткові технологічно сумісні групи з урахуванням базової моделі автомобіля і складності встановленого обладнання.

Результуючий коефіцієнт коректування нормативів визначається перемноженням окремих коефіцієнтів: періодичність ТО – К₁К₃, пробіг до КР – К₁К₂К₃; трудомісткість ТО – К₂К₅, трудомісткість ПР – К₁К₂К₃К₄К₅, витрата запасних частин – К₁К₂К₃.

Результуючі коефіцієнти коректування нормативів періодичності ТО і пробігу до КР мають бути не менш як 0,5.

Значення коефіцієнтів коректування (К₁ – залежно від умов експлуатації; К₂ – від модифікації рухомого складу та організації його роботи; К₃- від природно-кліматичних умов; К₄ – від пробігу з початку експлуатації; К₅ – від кількості обслуговуваних і ремонтованих автомобілів і технологічно сумісних груп рухомого складу).

Корегування здійснюється по відповідним коефіцієнтам (табл. 4), значення яких приймаються [10, стор. 48 - 54] таким чином:



; (1)

; (2)

, (3)

де L₁, L₂, L_KP - скореговані пробіги до ТО-1 і ТО-2 та до КР, км; L₁^н, L₂^н, L_KP^н - нормативні пробіги до ТО-1 і ТО-2 та до КР, км; К₁, К₂, К₃ - коефіцієнти корегування.

Нормативні пробіги визначаються заводами - виготовниками, а у разі відсутності даних - з Положення [3].

Коефіцієнти вибираються з урахуванням всіх умов та обставин.

Таблиця 4

Застосування коефіцієнтів корегування нормативів ТО і ремонту

Нормативи, які коректуємо	Коефіцієнти
Пробіги до технічного обслуговування:
ТО-1 , км	+		+
ТО-2 , км	+		+
Пробіг до першого капітального ремонту: , км	+	+	+
Трудомісткість:
ЩО , чол. - годин		+				+
ТО-1 , чол. - годин		+				+
ТО-2 , чол. - годин		+				+
ПР , чол. - годин /1000км	+	+	+	+		+
Простої в ТО-2 і ПР на 1000 км пробігу: , дні					+
Витрати запасних частин	+	+	+

ПРИМІТКА: 1. При виборі коефіцієнтів слід звертати увагу на параметри яких вини стосуються (наприклад, К₁ корегує і періодичність ТО, і питому трудомісткість, і пробіг до КР, і витрати запчастин, маючи різні значення для отієї категорії умов експлуатації).

2. допускається обрахунок середньозважених значень коефіцієнтів. Наприклад, при різноманітті пробігу з початку експлуатації у складі парку транспортних засобів для скорочення об’єму розрахунків значення коефіцієнтів може бути вирахуване як середньозважене по кожній моделі:

(4)

де: - кількість автомобілів даної групи по пробігу з початку експлуатації в долях від нормативного ресурсного пробігу;

- коефіцієнт врахування пробігу автомобіля з початку експлуатації.

У зв'язку з тим, що розрахунок ведеться окремо по технологічно сумісним групам рухомого складу [3, 10], початкові дані і результати корегування нормативів по формулах (1), (2), (3) слід звести в таблиці 5 і 6.

Таблиця 5

Значення коефіцієнтів корегування періодичності технічних впливів

Група рухомого складу	Значення коефіцієнтів
ЗИЛ - 130 (приклад)
КамАЗ - 5511 (приклад)
КрАЗ - 6510 (приклад)

Таблиця 6

Результати корегування періодичності впливів

Марка (модель)	Пробіг до (км)
	Lсд		LТО-1		LТО-2		LКР
	норматив	скорегов	норматив	скорегов	норматив	скорегов	норматив	скорегов

2.3.2. Р о з р а х у н о к к і л ь к о с т і т е х н і ч н и х в п л и в і в

Згідно з побудовою нормативів ТО і ПР та прийнятою методикою розрахунків виробничої програми, опорним періодом розрахунку є цикл – період, відповідний пробігу автомобіля до першого капітального ремонту.

В реальних умовах конкретного АТП річний пробіг одного автомобіля, тобто програма і об'єм робіт ТО і ПР не відповідають циклу (як правило, вони менше), але саме вони закладаються в річні плани діяльності АТП. Тому технологічний розрахунок виконується від циклу до року і далі до доби і зміни, а також від одного, умовно узагальненого автомобіля – представника технологічно сумісної групи, до всього парку рухомого складу АТП.

Черговість розрахунку по етапах приведена нижче.

1) Розрахунок кількості технологічних дій на один автомобіль за цикл

Кількість капітальних ремонтів на один ДТЗ за цикл ;

Кількість ТО-2 за цикл (5)

Кількість ТО-1 за цикл (6)

Кількість добових ЩО за цикл ; (7)

Кількість ЩО перед обслуговуванням та ремонтами за цикл

N _{ЩО т} = 1,6 (N₁ + N₂) (8)

де N _ЩО, N₁, N₂, N_КР - відповідно кількість ТО-1, ТО-2 і КР за цикл; L₁, L₂, L_KP, - пробіги відповідно до ТО-1, ТО-2, КР, скоректовані для умов конкретного підприємства, км; lсд- середньодобовий пробіг, км.

Інколи, при виконанні розрахунку кількості технічних впливів, за основу приймають скорегований пробіг до ТО кратний середньодобовому. У такому разі :

а) визначають коефіцієнт кратності:

n ₁ = L _то-1 / l _сд ;

б) показник кратності округляють до цілого числа;

в) визначають уточнений по кратності пробіг до ТО-1:

L ₁ = l _сд * n¹

г) вираховують уточнений по кратності пробіг до ТО-2:

L ₂ = L ₁ * 4

Отримані результати підставляють в формули 5 та 6.

2) Розрахунок кількості технічних впливів за рік

Для переходу від циклу до року необхідно визначити пробіг за рік і коефіцієнт переходу.

Пробіг одного автомобіля даної групи (марки) за рік складе:

, (9)

де - кількість днів експлуатації РС (автомобілів даної групи) АТП за рік, дні; - коефіцієнт технічної готовності, приймається за завданням на проектування, як середньостатистичний у групі підприємств, або вираховується.

Коефіцієнт технічної готовності автомобіля за цикл розраховується по формулі:

, (10)

де - кількість днів експлуатації автомобіля даної групи за цикл, тобто число днів знаходження за цикл в технічно справному стані; - кількість днів простою автомобіля в ремонті та ТО-2 за цикл.

; (11)

, (12)

де - простій у капітальному ремонті (у випадку виконання КР в сторонньому підприємстві, з урахуванням часу транспортування на авторемонтне підприємство і назад), [13, 20], дні;

- коефіцієнт зміни простоїв в ТО-2 і ПР залежно від пробігу автомобіля з початку експлуатації [13, 17]; - питомі простої автомобіля в ТО і ПР на 1000 км пробігу [13, 20].

При відповідній підготовці і організації виробництва, а також режиму роботи АТП, ТО-2 може виконуватися без втрат лінійного часу, тобто в період відстою автомобілів, тоді як при цілодобовій роботі рухомого складу і ТО-1 вимушені проводити з втратою лінійного часу. В обох випадках встановлений норматив простою в ТО і ремонті ( ), повинен корегуватися [13],

Відповідно до наміченого в перспективі переходу від повнокомплектного капітального ремонту автомобілів на заводах до капітального ремонту агрегатів і заміни їх при поточному ремонті в АТП по мірі вирішення цієї задачі нормативи повинні збільшуватися за рахунок виключення простоїв, пов'язаних з капітальним ремонтом.

Простої автомобіля в капітальному ремонті визначаються по формулі:

, (13)

де - нормативний простій автомобіля в капітальному ремонті на авторемонтному заводі та у випадку виконання КР в умовах автопідприємства, дні. Приймається по нормативах [13];

- число днів, що затрачують на транспортування автомобіля з АТП на авторемонтний завод і назад, дні (приймається виходячи з реальних умов транспортування).

= (0,1÷0,2) (14)

Підставивши розраховані значення і у формулу (8), визначаємо коефіцієнт технічної готовності.

Слід зазначити, що в реальних умовах з експлуатаційних причин не всі технічно справні автомобілі завжди виїжджають на лінію. З урахуванням цього більш коректним для розрахунку може бути використаний не коефіцієнт технічної готовності, а коефіцієнт випуску (використання ) - . Коефіцієнт випуску може бути взятий з реального АТП, чи визначений із співвідношення:

= ( 0,95 - 0,97)  (15)

Коефіцієнт переходу від циклу до року визначається з наступного виразу:

. (16)

При цьому пробіг за цикл рівний скорегованому для умов даного АТП пробігу до капітального ремонту, тобто = .

Виходячи з коефіцієнта переходу, кількість технічних обслуговувань і капітальних ремонтів на один обліковий транспортний засіб за рік буде дорівнювати:

;

;

; (17)

;

.

де N_КРр , N _ТО-2, N _ТО-1, N_ЩОд, N_ЩОТ - відповідно кількість КР, ТО-2, ТО-1 і ЩО за цикл, од.

Загальна річна програма технічних дій на весь парк даної групи (марки) автомобілів складе:

;

;

; (18)

;

;

,

де - списочна (інвентарна, облікова) кількість транспортних засобів даної групи (марки), приймається згідно завданню з урахуванням наступного:

а) середньосписочної кількості транспортних засобів в АТП за рік

В реальних умовах кількість рухомого складу в АТП постійно змінюється за рахунок списання (вибуття) та придбання (поповнення) автомобілів та причепів.

Для урахування цього необхідно визначити та використовувати у розрахунках середньосписочну кількість рухомого складу по кожній марці (чи групі).

Умовно приймається, що вибуття та поповнення відбувається у середині кварталу (15 лютого, 15 травня, 15 серпня, 15 листопада).

Середньосписочна кількість рухомого складу складе:

(19)

де - списочна кількість автомобілів певної групи (марки) на початок року;

- кількість автомобілів, що вибувають протягом поточного року;

- кількість автомобіле-днів знаходження в АТП поступаючих автомобілів;

- кількість автомобіле-днів знаходження в АТП вибуваючих автомобілів.

Приклад: =30, =365. Таблиця 7

Кв.	Середина кварталу	Дні знаходження в АТП		Зміни кількості
		поповн.	вибуття	поповн.	вибуття
I кв.	15 лютого	320	45	2	0
II кв.	15 травня	230	135	2	1
III кв.	15 серпня	138	227	0	1
IV кв.	15 листопада	45	320	1	0

За аналогічним алгоритмом може бути визначена середньосписочна кількість автомобілів при помісячному надходженні (вибутті).

б) приведення різномарочного рухомого складу в технологічно сумісні групи марок (модифікацій)

В існуючих автопідприємства або у висхідних даних до технологічного розрахунку АТП може бути велика різноманітність марок та моделей рухомого складу. Це ускладнює розрахунок і робить його громіздким, оскільки необхідно розраховувати виробничі програми по кожній групі автомобілів.

Цей розрахунок можна спростити приведенням різномарочного технологічно сумісного рухомого складу до однієї – титульної – марки в кожній з груп. Запропоновану методику розрахунку доцільно застосовувати якщо кількість марок чи моделей перевищує чотири групи. При цьому приведення логічно виконувати тільки для однотипного, технологічно сумісного рухомого складу.

Відмінність результатів розрахунків, як правило, незначна і не впливає суттєво на кінцевий показники. Аналогічно приводяться до однієї марки і причепи.

Приведена списочна кількість автомобілів визначається за формулою:

(20)

де А₀ – кількість автомобілів основної марки, до якої приводяться інші;

Аi – кількість автомобілів у групі, що приводяться;

- сумарна трудомісткість ТО-1, ТО-2 і ПР на 1 км. пробігу марки автомобілів, що приводиться, люд.год.;

- трудомісткість одного ЩО марки автомобілів, що проводиться, -люд.год.;

- середньодобовий пробіг марки автомобілів, що приводиться. км.;

- сумарна трудомісткість ТО-1, ТО-2 і ПР на 1 км пробігу основної марки автомобілів, до якої приводяться інші, люд.год.;

- трудомісткість одного ЩО основної марки автомобілів, до якої приводяться інші, люд.год.;

- середньодобовий пробіг основної марки автомобілів, до якої приводяться інші, км.

Сумарна трудомісткість ТО-1, ТО-2 і ПР на 1 км. пробігу визначається для конкретної моделі транспортних засобів наступним чином:

(20 а)

де: , , , - скорегована трудомісткість робіт, відповідно ТО-1, ТО-2 та поточного ремонту (див. п.п. 2.1.5);

L₁, L₂ - скореговані пробіги, відповідно, до ТО-1 і ТО-2 (формули 1 та 2).

Число діагностичних дій Д-1 і Д-2 за рік визначається по формулах:

; (21)

. (22)

Результати розрахунків заносяться в таблицю

Кількість технічних впливів по АТП за рік Таблиця 8

Марка модель	ΣNКР	ΣN ТО-2	ΣN СО	ΣNТО-1	ΣN ЩОт+ ΣN ЩОд	ΣN Д-1	ΣN Д-2

3) Розрахунок кількості технічних впливів за добу

Добова програма по кожному виду обслуговування визначається з метою отримання початкових даних планування виробництва на добу і по змінах.

Добова кількість обслуговувань кожного (і - го) виду розраховується по формулі:

(23)

де - річна програма по кожному виду ТО або діагностики окремо, од.; - річне число робочих днів зони, призначеної для виконання того або іншого виду ТО чи діагностика автомобілів (ЩО, ТО-1, ТО-2, Д-1, Д-2), приймається в умовах конкретного АТП.

Розрахункова добова програма конкретного виду обслуговування може не бути кратна одиниці. В цьому випадку для реальної можливості планування виробництва можна ухвалити наступні варіантні рішення: округляти розрахункову добову програму до цілого числа (0,9 округляємо до 1; 2,2 округляємо до 2), встановити змінний цикл добової програми протягом декількох днів (наприклад: 4 дні) по приведеним в таблиці 7 прикладах.

Таблиця 9

Варіанти змінних циклів добової програми ТО

Розрахункова програма	Прийнятий за цикл день
	1-й	2-й	3-й	4-й
1,5	2	1	2	1
3,3	3	3	3	4
4,5	4	5	4	5
0,3	-	-	1	-
0,5	-	1	-	1