28. Складові та вимоги до раціональної організації б/о

3 переходом до ринкової економіки і ускладненням господарських зв'язків зростають, вимоги до управління економікою. Прийняття обґрунтованих управлінських рішень і забезпечення їх реалізації неможливе без раціональної організації всієї економічної інформації на основі використання сучасної обчислювальної техніки. Рівень управління економікою підприємств і об'єднань значною мірою залежить від повноти, обґрунтованості і достовірності інформації, яка міститься в бухгалтерському обліку і звітності. Від того, як організовано бухгалтерський облік на підприємстві, як він виконує свої контрольні функції, значною мірою залежить рівень економічної роботи. Чим раціональніше організовано бухгалтерський облік у господарстві, чим менше він потребує затрат праці облікових працівників, тим більше залишається у них часу для аналізу і контролю.

Раціональною вважають таку організацію, за якої облік може найбільш успішно виконувати поставлені перед ним завдання при найменших затратах засобів і праці.

Фактори, які впливають на раціональну організацію б/о поділяються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх належать:

• Законодавче регулювання;

• Економічна ситуація в країні;

• Політична ситуація в країні;

• Рівень НТП;

• Стан освіти;

• Культура, традиції, звичаї, релігія

До внутрішніх належать:

• Рівень комп’ютеризації;

• Галузь;

• Конкуренція;

• Розмір підприємства;

• Форма власності;

• Форма ведення б/о;

• Наявність облікового персоналу;

• Стратегія підприємства;

• Психологічний клімат;

• Кваліфікація персоналу;

• Організаційно-правова форма.

29. Взаємозв’язок балансової та облікової політики

Під балансовою політикою розуміється усвідомлене оформлення балансу в рамках існуючих законів при дотриманні загальноприйнятих принципів складання річного звіту. Це поняття включає в себе також заходи щодо зміни структури капіталу і розміру прибутку за день до складання балансу, що проводяться з метою впливу на баланс.

Як правило, метою балансової політики - навмисне заниження розміру прибутків (зрозуміло, в рамках можливостей податкового законодавства) для того, щоб зменшити тягар податків або величину дивідендів акціонерам і тим самим розширити резервний капітал.

Однак нерідко керівництво підприємства навмисне збільшує розмір прибутків у балансі, щоб не показувати поганий фінансовий стан підприємства. Зазвичай це досягається шляхом ліквідації прихованих резервів, зниження завищену оцінку випуску річної продукції або складських запасів сировини, відмови від формування необхідного резервного капіталу для покриття сумнівних вимог і т. п. Так, банки вважають за краще відображати в своєму балансі високі ліквідні кошти, які вони накопичують на день складання балансу. Такий прийом називається "декорацією вітрин" (екстерн-балансом, або зовнішнім балансом).

Внутрішні баланси і звітність щодо прибутків і збитків складаються за іншими критеріями. Вони не обов'язково відповідають тому, чого вимагають від них податкові закони. Зазвичай внутрішні баланси відображають справжнього фінансового стану підприємства і служать інформацією для керівництва. Їхня головна мета - аналіз ліквідності, оскільки підприємства гинуть швидше від нестачі ліквідних коштів, ніж з інших причин.

Ведення балансової політики - не злочин. Вона реалізується в рамках діючих комерційних і податкових законів. При цьому враховуються також правила оцінки та принципи складання балансу. Але не можна випускати з уваги те, що тоді як будь-яке заниження прибутку в один період веде до її збільшення в подальшому, умисне завищення показників балансу, навпаки, веде до їх погіршення в наступні роки.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фін. звітності.

Сутність взаємозв'язку облікової та балансової політик проявляється в тому, що балансова політика (як і облікова політика в розумінні МСФЗ) спрямована, в першу чергу, на процес складання фінансової звітності. Специфічною рисою, якої набула облікова політика підприємств в Україні та інших країнах пострадянського простору, є її поширення не тільки на процес складання фінансової звітності, а й на процес організації обліку та його ведення.

Основна відмінність між обліковою та балансовою політикою підприємств (остання є аналогом облікової політики в обліковій системі країн Західної Європи) полягає в межах дії кожної з них (для облікової політики – організація та ведення обліку; для балансової – складання фінансової звітності).