130.Основи буржуазного права Континентальної і англосаксонської системи.

Основою правової системи стало римське право, що характеризується високим ступенем розробленості, точністю і закінченістю.Найбільш закінченим вираженням континентальної форми буржуазного права став Французький цивільний кодекс 1804 року. Його основними особливостями стали: невеликий обсяг, чіткість і лаконічність формулювань,простота мови викладу.Також, у великій мірі була скопійована система договорів римського класичного періоду. Французький цивільний кодекс не тільки зовнішньою структурою, але і в формулюваннях подібний до норм римського права. Континентальна правова система чітко розмежовує право матеріальне і процесуальне право. Основним джерелом права є закон. Широко використовується кодифікація галузей матеріального і процесуального права. Судовий прецендент створює правила для вирішення конкретної справи. Англосаксонське право, сформувалося без сильного впливу римського права.Взявши за основу місцеве звичаєве право, а не римське право, як країни континентальної Європи, англосаксонське право змушене було пройти в своєму розвитку ті етапи, які пройшло римське право.Англійське право не пройшло етап у своєму розвитку, аналогічний етапу розвитку римського права в період принципату, коли величезну роль у формуванні права стали грати римські юристи, коли центр правотворчої діяльності переходить від преторів до юристів. Найбільш видатним юристам надається право давати офіційніконсультації, юристи мали права консультувати суддів по виниклих судовим проблем від імені принцепса, а судді приймали їх якобов'язкові і засновували на них свої рішення. У 426 році після прийняттязакону "Про цитування юристів" за основу судових рішень можна було використовувати праці п'яти основних юристів Риму. Римські юристи-науковці мали можливість теоретично визначити основні правові інститути, створити чітку правову систему.

131.Конституція Японії 1947 р.

Конститу́ція Япо́нії — чинний основний закон держави Японія. Проголошена 1946 року, набула чинності 3 травня 1947 року. Конституція Японії 1947 року замінила попередню Конституцію, що втратила чинність після поразки Японії у Другій світовій війні 1945 року. Конституція Японії проголошує японську націю носієм державного суверенітету, а Імператора Японії — символом цієї нації. Конституція гарантує членам нації, особам які мають японське громадянство, основні права людини, якщо вони не протирічать громадському благу.За Конституцією влада поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову, які уособлюються Парламентом Японії, Кабінетом Міністрів Японії і Верховним Судом Японії відповідно. Найвищим органом державної влади визначається двопалатний парламент. Виконавча влада очолюється Прем'єр-міністром Японії. Регіональним і громадським об'єднанням на місцях надається право самоврядування. Імператор позбавлений впливу на державне управління.Конституція Японії відома як «Мирна конституція» в статті 9,передбачено відмову Японії від війни як засобу ведення державної політики та відмову від утримання війська.Діюча Конституція Японії є Верховним законом Японії, а усі постанови, укази і рескрипти, що протирічать їй не визнаються чинними.