106.Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.

У першій книзі закріплювалися також основні принципи сімейного права. У цій сфері Кодекс помітно відрізнявся від положень революційного періоду, коли декларувалася рівність особистих та майнових прав жінок і чоловіків, була пос­лаблена влада батька над дітьми тощо. Подружжя зобов'язане до вза­ємної вірності, допомоги, підтримки, у цілому чоловік займав у сім'ї панівне становище. Чо­ловік зобов'язаний бути покровителем своєї дружини, а дружи­на — виявляти послушність чоловіку. Чоловік мав право виз­начати місце проживання сім'ї, дружина була зобов'язана йти за своїм чоловіком.Перелюбства дружини було достатньо, щоб чоловік міг вимагати розлучення. Дружина може вимагати розлучення через перелюбство чоловіка, якщо він тримав свою коханку в загальному будинку. За загальним правилом передбачався режим спільності майна чоловіка і дружини.Кодекс передбачив можливість й інших майнових відносин подружжя, зокрема режим розділь­ного володіння. ЦК встановлював нерівні права чоловіка і дружини й сто­совно дітей. Батьківська влада,зводилася до влади батька. Він, маючи «серйозні під­стави до невдоволення поведінкою дитини, яка не досягла 16 років», міг позбавити її волі строком до одного місяця.Сини, які не досягай 25 років, і дочки до 21 року не мали пра­ва брати шлюб без згоди їхнього батька і матері.У третій, найбільшій за обсягом книзі ЦК вказувалося, що власність на майно набувається і передається шляхом спадкування, даруван­ня, за заповітом чи в силу зобов'язань.Спадкоємцями померлого ста­вали у передбаченій законом послідовності діти й інші низхідні, а також висхідні і побічні родичі до 12-го ступеня споріднення.Дарування або заповіт не могло перевищувати половини майна, якщо після смерті особи, яка здійснила заповідальне розпорядження, залишалася одна законна дитина, 1/З майна — якщо залишалося двоє, 1/4 — троє і більше дітей. За такого по­рядку спадкування за законними дітьми резервувалася більша частина майна, що ділилося між ними порівну незалежно від їх віку і статі. Отже, статті ЦК про спадкування сприяли дроблен­ню сімейного майна.

107.Державний лад Паризької комуни.

Найвищим органом була сама Паризька Комуна, яка відразу оголосила себе “єдиною владою”. Комуна визнала недійсними накази або повідомлення версальського уряду, забороняла чиновникам і службовцям їх виконувати. Було накладено «секвестр на все рухоме і нерухоме майно і на цінні папери всіх видів», які належали членам версальських зборів, членам Уряду національної оборони і уряду Тьєра. Паризька Комуна не знала розподілу влади, її декрети і розпорядження виконували комісії, які вона створювала зі свого складу. Комуна обирала десять таких комісій, кожна з яких відала «функціями колишніх міністерств». Почалася робота по створенню центрального апарату управління. Так, Центральний комітет Національної гвардії направляв до міністерств своїх представників. Те саме робила і Паризька Комуна, призначаючи в усі важливі відомства по одному делегату, який мав працювати під контролем комісії і Комуни. Таким чином була знищена чиновницька бюрократія. Комуна скасувала привілеї чиновництва, ліквідувала особливий статус цієї замкненої групи. За саботаж, невихід на роботу звільняли чиновників, обирали нових працівників, перетворюючи їх на службовців Комуни.Комуна скасувала стару поліцію, знищила жандармерію.Місцеве управління організовувалося відповідно у двадцяти округах, на які поділявся Париж. Справами округу відали члени Комуни, які мали право створювати необхідні комісії. Паризькою Комуною була ліквідована стара судова система. Комуна створювала новий судовий апарат. Низовою судовою інстанцією залишалися мирові судді, які повинні були обиратися населенням.Мирові судді розбирали як цивільні, так і незначні кримінальні справи. Для серйозніших справ передбачалося створити Палату цивільних справ.Комуна проголошувала демократичне судочинство, прилюдний, рівний для всіх суд, виборність суддів, свободу захисту. Широкі права надавалися звинуваченим. Вони мали право вимагати виклику свідків за рахунок Комуни, обирати захисника на свій розсуд і т.д.