94.Утворення політичних партій в Англії.

Парламент суворо стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Незабаром у парламенті утворилися дві політичні партії: торі та віги. Торі відзначалися прихильністю до королівської влади, обстоювали непорушність королівських прав, існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформи в економіці, державному устрої та в церкві.

Обидві партії брали активну участь у боротьбі парламенту проти короля. Вона особливо загострилася 1679 p., коли парламентська опозиція (віги) почала вимагати позбавлення прав на престол молодшого брата короля герцога Йоркського, оскільки той був католиком. Проте Карл II не пішов на поступки опозиції та розпустив парламент. Лідера опозиції було страчено. Незважаючи на такі рішучі дії, король не зміг встановити абсолютної влади і зламати опір парламенту.

Яків II. Декларація про віротерпимість. У лютому 1685 р. Карл II помер. Новим королем став Яків II. Він продовжив політику свого попередника щодо відновлення абсолютної влади, а підтримку у боротьбі проти парламенту сподівався знайти за кордоном, зокрема у французького короля Людовіка XIV. Будучи фанатичним католиком, він призначав своїх одновірців на державні посади після прийняття Декларації про віротерпимість, розпустив парламент і почав правити одноосібно. Обурювала англійців і профранцузька зовнішня політика короля, через яку в опозиції опинились як торі, так і віги. Вони об'єднались у боротьбі за законодавчі права парламенту. Парламентарі таємно запросили на англійський престол правителя Голландії Вільгельма Оранського.

95.Білль про права 1689 р., Акт про престолонаслідування 1701 р. В Англії.

«Білль про права»— конституційний акт, що визначив розвиток Англії як парламентської монархії. Результати політичного перевороту 1688 р. були оформлені у вигляді Декларації прав, що закріплювала завоювання парламенту та фіксувала умови, на яких лорди і общини погоджувалися визнати Вільгельма Оранського своїм правителем. Декларація була прийнята 13 лютого 1689 р., а в жовтні 1689 р. вона була перетворена в парламентський Білль про права. Згідно зі статутом, король позбавлявся права відміняти закони парламенту про покарання, а також без його санкції припиняти дію інших законів. Різко обмежувалася і можливість втручання короля у сферу судочинства. Були відмінені суди Церковної комісії. Королівська влада позбавилася і фінансової незалежності. Позиції парламенту завдяки «Біллю про права» посилилися. Заборонялася також конфіскація майна арештованих аж до винесення присяжними вердикту. Таким чином цей документ намагався покласти край судовому свавіллю. «Білль про права» не встановлював прямого парламентського правління; король як і раніше мав право вибирати і знімати з посад міністрів, суддів, а також скликати і розпускати парламент.

У 1701 р. був прийнятий Акт про престолонаслідування.Вводилося принципове нововведення - контрасигнатура.Контрасигнатура знімала з короля відповідальність за затвердження законів, але переносила цю відповідальність на королівських міністрів. Тим самим: а) король мусив обов'язково сповідувати протестантську віру; б) у випадку спроби узурпації влади королем чи навіть простого конфлікту з парламентом можливості монарха були обмеженими - його міністри ризикували опинитися під судом парламенту без надії на королівську підтримку чи помилування. Цим же актом встановлювалося, що особа, яка посідає будь-яку платну посаду на службі короні або отримує від неї пенсію, не може бути обрана членом парламенту.