81.Виникнення Арабського халіфату.

В 6 ст. аравійський півострів асоціювався з окраїною світу. На більшій частині камянистої аравії кочували племена арабів,бедуїнів. Лише на пд. та зх. існували протодержави: Ємен,Мекка,Медіна.В 7 ст.в житті арабів відбуваються зміни: виділяються племінна знать,розвивається торгівля,сформувалась писемність

. та пн. Арабська мова.подальша історія арабів пов’язана з іменем Мухамеда-засновника ісламу. Мусульманство виявилося останньою за часом релігією.Він проголосив необхідність встановлення культу єдиного Бога Алаха та нового суспільного порядку. Головою держави повинен був стати пророк- посланець Алаха на землі. В 622 році Мухамед тікає до Астебу який став зародком мусульманської держави.після смерті Мухамеда медінська знать обрала замісника Пророка-Халіфа. Загони бедуїнів завоювали Сирію, Йордан, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Іран. Араби підкорили вірменів, Азербайджан та частину пн. Африки, Лівію, Туніс, Алжир, Марокко, Іспанію та сер.Азії.Невдовзі арабський халіфат вступає в період розпаду.Причини:1.різний рівень економічного розвитку країни.2.фізико-географічні умови.3.історико-культурні традиції.4.повстання.5.боротьба класів.

82.Особливості становлення та розвитку мусульманського права.Пять нормативних приписів шаріату.

Відомий мусульманський правознавець Ріда порівнював юридичну систему будь-якого суспільства з мовою цього суспільства. Ріда закликав до використання принципу переваги тобто запозичення найбільш придатних законів,а також методів вибору,зіставлення і синтезу найкращих рис кожного з 4 тлумачень ісламу.Ріда вважав незалежність правової системи необхідною опорою для мусульман. Він дійшов висновку не тільки про необхідність відродження і збереження шаріату а й про те що цивільний уряд не може виконувати свої функції або бути стабільним без розробки відповідних законів. З усіх мусульманських релігій іслам найтісніше пов'язаний з державою і правом. Мусульманське право є відобр волі Аллаха і відповідно регулює всі сфери життя і діяльності людини. Деякі положення мусульманського права не відповідають міжнародним актам прав людини.У перші десятиліття розвитку Арабського халіфату шаріат відображав інтереси державної верхівки. У наступні століття мусульманське право перетв на порівняно повну і цілісну систему феодального права. Шаріат виник і розвивався як конфесіональне право. Шаріат і його нормативна частина містить не тільки правові настанови а й релігійну догматику ісламу мусульманську мораль,а також норми,що визначають відносини мусульман з Алахом.Тісний зв'язок права з релігійною догматикою дістав вияв у нормативно правових приписах шаріату.У ньому передбачалося 5 видів дій людини яким надавалося і правове значення: обов’язкові,бажані,дозволені,недостойні,та заборонені. Все життя мусульманина було зведено до цих дій.Кожен вчинок мав узгоджуватися з релігійними веліннями ісламу а з іншого боку кожен його крок набував характеру юридичного акту.

83.Джерела мусульманського права.Коран,Сунна,Іджма,Фетва,Кияс,Фірмани.

Основне джерело мусульманського права-коран.Він містить основи віри,релігійні приписи та правила поведінки.складається з 114 глав-сур та поділяється на вірші-аяти.Першу суру зобов’язаний знати кожен мусульманин. Сьогодні відомо 4 списки корану. Один з них в Мецці,другий в Медині,два інші в Каїрі та Ташкенті. Доповненням корану була сунна-запис життя Мухамеда.Хадиси сунни містили багато суперечливих положень між собою і вибір найбільш правильного з них віддавався на розсуд суддів.Сунна містить норми шлюбного і спадкового доказового і судового права правила про рабів.3 місце має Іджма, що розглядалась як загальна згода мусульм общини.Поряд з Кораном і суною вона належала до групи найавторитетніших джерел шаріату.Велика роль іджми полягала в тому,що вона дозволяла правлячій релігійній верхівці Арабського халіфату створювати нові правові норми.До іджми як джерела права що доповнює шаріат примикала і фетва-рішення і думки окремих муфтій з правових питань.Кияс-вирішення правових справ за аналогією.Як додаткове джерело права шаріат визнавав і місцеві звичаї.Фірмани-укази і розпорядження халіфа.

ДОДАТОК: Главным источником права у мусульман с возникновения Халифата и до сих пор считается шариат - свод религиозно-этических и правовых предписаний ислама. Он включает нормы государственного, гражданского, уголовного и процессуального права и опирается на Коран, Сунну и иджму.

Коран - главная священная книга мусульман, собрание проповедей, обрядовых и юридических установлений, молитв, назидательных рассказов и притч. Содержащиеся в нем предписания носят характер религиозно-моральных направляющих установок. Сунна - сборники преданий (хадисов) о поступках и изречениях Мухаммеда, изложенных его сподвижниками. В значительной своей части содержат предписания относительно семейно-наследственного и судебного права. Особую роль в становлении мусульманского права сыграл последователь Абу, поскольку записал все высказывания, притчи, молитвы, а потом пересказывал непосредственно народу, то есть он создал Сунну. Иджма - согласное мнение авторитетных мусульманских правоведов,

знатоков шариата по отдельным религиозно-правовым и бытовым вопросам, решение которых не может быть основано на Коране и Сунне. Кроме того, в мусульманских странах по каждому важному вопросу общественной жизни обязательным было получение фетвы - юридического заключения высших религиозных авторитетов (муфтия, шейхуль-ислама) о соответствии того или иного действия или явления Корану и шариату. Кияс позволяет решить вопрос по аналогии с ситуацией, описанной в Коране и Сунне. Применяется в последнюю очередь, если не помогают первые три источника (Коран, Сунна и Иджма).

По мере распространения ислама появились и другие источники права

- указы и распоряжения халифов(фирманы), местные обычаи, не противоречащие исламу, и др. Система источников и их своеобразие отличается от Европы, это связано, прежде всего, с тем, что на Востоке была другая религия.