78.Законник Стефана Душана.

Пам’яткою права Сербії ХІV ст. є Законник сербського короля Стефана Душана, який був прийнятий у період найбільшої економічної і політичної могутності середньовічної Сербії. Перша частина Законника була затверджена на з’їзді (зборі) феодальної знаті в 1349 р., друга його частина – в 1354 р. Текст Законника дійшов до нас у багатьох списках, із яких ні один не є оригіналом. Законник давав детальні вказівки щодо кримінальної відповідальності за пограбування, зраду, підробку монети. Санкції за такі злочини були суворими, причому в деяких випадках передбачалось покарання навіть родичів засудженого. За розбій і пограбування дозволялось пограбувати все село, в якому жив винний, а сільського старосту і жителів могли примусити відшкодувати збитки. Грабіжника вішали донизу головою, злодієві виколювали очі (ст. 46; 151). Чим вищим було становище злочинця в суспільстві, тим меншою була його відповідальність, “якщо властель уб’є серба, нехай платить тисячу перперів; якщо ж серб уб’є властеля, то відрубають йому обидві руки, і нехай заплатить триста перперів” (ст. 94). Дійсним і законним визнавався тільки церковний шлюб (ст. 3). Законник закріплював феодальні порядки, які тримались на жорстокій експлуатації селян, ремісників. Проте він дещо обмежував судове й адміністративне свавілля великих феодалів і місцевої знаті.

79.Джерела права феодального Китаю.

Основними джерелами права був закон. Різноманітні правові збірники з'являються вже в ранньофеодальний період. Першим китайським кодексом, повністю дійшли до наших днів, є кодекс династії Тан - "Тан люй шу і" (Кримінальний кодекс з коментарями і роз'ясненнями), складений в 653 р. Кодекс династії Сун 963 р. - "Сун син тун" ("Збори кримінальних законів династії СУН") майже повністю копіює кодекс Тан. Особливу групу законів Тан і Сун складали адміністративні статуси - "лін", що встановлювали соціальні норми, а також регулювали діяльність адміністрації. Маючи силу закону "ліни" відрізнялися від кримінальних законів "Люй" тим, що носили характер приписів, що передбачають покарання за їх порушення. Окрему групу становили закони, що іменувалися "ге" (правила). При Тан "ге" складали збірки указів, які доповнювали кодекс. А закони групи "ші" були присвячені правилам ритуальної поведінки. Хоча "Люй" зазвичай іменують кримінальними законами, ця назва слід вважати умовним, бо "Люй" - це і кримінальні, і цивільне, і адміністративне, і процессуарное право; це зведення писаних законів.В кінці XIV ст. був складений звід законів династії Мін; це закони в ньому були згруповані в шість розділів за кількістю відомств центрального управління. У 1646 р. створюється укладення династії Цин, в яке в подальшому вносилися різні зміни.

80.Особливості розвитку феодального суспільства та держави в Японії.

У III ст. в Японії розпочався процес розкладу первіснообщинного ладу. Всередині роду виділяється родова аристократія, розвиваються майнова та соціальна нерівність, різні форми експлуатації привілейованої родової верхівки своїх родичів і чужих, захоплених під час воєн. Рабські форми експлуатації, сприяють зміцненню соціально-економічних і політичних позицій родової знаті. З IV ст. в Японії формуються племінні союзи, а у V ст. вождь племінного союзу Ямато об'єднує під своїм верховенством вже більшу частину території країни. На посилення процесів соціального розшарування в VI ст. та формування державного апарату в Японії великий вплив мала тривала боротьба окремих кланів за верховенство в племінному союзі і перемога одного з них на чолі з сіток-Тайс, управління якого з'являється перший законодавчий документ, перша декларація царів Ямато - Конституція сіток, або Закон з 17 статей (604 рік), визначив принципи державного управління. Соціально-економічні нововведення цього часу знайшли відображення у серії реформ, закріплених в Маніфесті, доповнених спеціальним кодексом "Тайхо ре". Реформи були покликані реорганізувати систему управління та аграрні відносини по китайському зразку. На основі слідуючої за цим введення наделіної системи земля разом з залежними людьми була вилучена у приватних осіб та передано в державну власність. З X ст. в Японії починає, таким чином, затверджуватимуться настільки незвичайна для Сходу феодальна організація землеволодіння разом з широким розвитком дрібноселянського господарства, що і визначає подібність японського і західного середньовіччя.