58.Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика.

З усіх «варварських правд» особливу цінність для історико-правової науки являє Салічеська Правда, оскільки її зміст відображає соціально-економічні і політичні процеси ранніх етапів розвитку класового суспільства, держави і права.У той же час вона є найважливішим документом для вивчення землеробської общини, майнових відносин ранньофеодального періоду, прав і обов'язків франків - общинників і членів родової спілки, стародавнього і вкрай примітивного судоустрою і судової процедури.Рухоме майно у франків безперешкодно відчужувалося, передавалося в спадщину одному з членів сім'ї померлого або родичу з боку матері чи батька. Більшість приписів Салічеської Правди присвячено охороні права власності на різні рухомі речі. По значній частині домашнього, майна тягне за собою штраф у 200 солідів, рівний покаранню за вбивство вільного. Все це свідчить про те, що, присадибна ділянка перейшла в приватну власність.

Про перехід орної ділянки - аллоду в приватне володіння свідчить різне ставлення в Салічерькій Правді до орної землі. Салічеська Правда карає самий факт порушення межі орного поля без дозволу хазяїна.Якщо ж стороння людина вступала на виділену ділянку общинної луки, це не вважалося злочином. У Саліческій Правді нічого говориться про купівлю-продажу землі.Земля передавалася в спадщину чоловічим нащадкам померлого. Переселитися на територію общини «чужому» можна було лише за згодою всіх членів общини. Сім'я у франків мала патріархальний характер, але влада батька не була безмежною.Шлюбу передувала угода між сім'ями нареченого і нареченої. Обов'язково була потрібна згода батьків. Заборонялися шлюби з: родом родичів і свояками. Шлюби з рабами тягли за собою утрату свободи, просте співжиття з рабинею штрафу 15 солідів, із вільною - 45 солідів. Жінка, яка вступала в шлюб із рабом, об'являлася поза законом, її майно надходило в скарбницю.Вигнання з общини, роду, сім'ї залишалося одним із найтяжчих покарань, передбачених Салічеською Правдою.Упорядкування - Салічеської Правди відносять до царювання Хлодвіга, Цей початковий текст був доповнений пізніше яри королях Хільдеберті І і Хлотарі І (VI ст.).Основний текст Салічеської Правди являє собою розрізнений і безсистемний запис звичаїв, які склалися в основному ще до утворення Франкської держави, а також тих звичаїв, які виникли в період формування класового суспільства й утворення держави.

59.Феодальна ієрархія за Салічною правдою.

Салічна правда вказує також на наявність у франків інших соціальних груп: служива знати, вільні франки (общинники) та напіввільні літи. Відмінності між ними були не стільки економічними, скільки соціально-правовими. Вони були пов'язані головним чином з походженням та правовим статусом особи або тієї соціальної групи, до якої ця особа належала. Важливим фактором, що впливає на правові відмінності франків, стала належність до королівської служби, королівської дружини, до складається державного апарату. Ці відмінності найбільш яскраво виражалися в системі грошових відшкодування, які служили охорони життя, майнових та інших прав окремих осіб. Літ представляв собою неповноправного жителя общини франків, що знаходиться в особистій і матеріальної залежності від свого пана. Літи могли вступати в договірні відносини, відстоювати свої інтереси в суді, брати участь у військових походах разом зі своїм паном. Літ, як і раб, міг бути звільнений своїм паном, у якого, однак, залишалося його майно. За злочин літу належало, як правило, те ж покарання, що і для раба, наприклад смертна кара за викрадення вільної людини.