56.Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконопочитателів) Василія 1 та Льва 4 (Прохірон).

Скасувавши Еклогу, складену його політичними супротивниками (іконоборцями), Василь I наказав знову переробити Звід законів Юстиніана, виключити з нього застарілі положення, роз'яснити важкі юридичні терміни і перевести їх на грецьку мову. Результатом законодавчих робіт було видання в 879 році Прохірона, що в наступні століття був одним з найбільш авторитетних джерел права Візантії.  Прохірон по сравнению с Еклогой представляв собою більш повну збірку законів, але з юридичної точки зору він поступався останній.Зміни, внесені Прохіроном в правову систему Візантії, не були суттєвими, а з деяких питань приватного права був зроблений ухил у бік юстініановского законодавства, як, наприклад, в дарування між чоловіком і дружиною, у режимі приданого, в завищених вольноотпущенніков і т.п. У ньому більш докладно викладається договірне право, вносяться деякі зміни в сімейне право.  Незабаром після складання Прохірона (між 884 і 886 рр..) Від імені імператора Василя I і його синів-співправителем було видано нове керівництво по праву, яке також мало на меті "очищення старих законів" та полегшення користування правом, викладеним в кодифікації Юстиніана. Це керівництво отримало назву Епанагога. По своїй структурі вона йшла за Дигестами Юстиніана, відтворює багато положення Прохірона, а також Еклоги. Вона більш детально, а в деяких деталях і по-новому викладали ряд питань приватного права. Але найбільш істотними були зміни, які Епанагога внесла в сферу публічного права. Було сформульовано ряд нових положень, як, наприклад, про патріаршій влади, що доповнює імператорську, про права духовенства. Ці положення визначали взаємини православної церкви і держави і були широко використані згодом у церковному праві. 

57.Реформи Карла Мартелла у Франкській державі.

Майордом Карл Мартелл (715—741 рр.) почав свою діяль­ність з утихомирення внутрішньої смути в країні, з конфіс­кацій земель своїх політичних супротивників, з часткової секуляризації церковних земель. Він скористався при цьому правом королів на заміщення вищих церковних посад. За рахунок створеного в такий спосіб земельного фонду почали роздаватися новій знаті земельні наділення в довічне умовне держання — бенефіцій при несенні тієї чи іншої, служби. Землю одержував той, хто міг служити королю і приводити із собою військо. Відмова від служби або зрада королю спричиняли втрату наділення. Бенефіціарій одержував землю з залежними людьми, які несли на його користь панщину або сплачували оброк. Використання такої ж форми наділення іншими великими землевласниками привело до виникнення відносин сюзерештету-васалітету між великими і дрібними феодалами. Військові реформи Карла Мартелла не залишилися безрезультатними. У результаті Карла Мартелла мав міцну влада над усіма землями між Луарою і Рейном і значний вплив в ряді сусідніх областей.

Син Карла Мартелла - Піпін Короткий, продовжував політику батька, зробив наступний крок на шляху до зміцнення влади свого роду. Скориставшись сприятливими політичними обставинами і заручившись підтримкою римського папи, він в 751 році офіційно коронувався королем франків, а останній король з династії Меровінгів був пострижений у ченці.