53.Епанагога у Візантії.

ЕПАНАГОГА— збірник правових норм, складений у Візантії між 884 і 886 від імені імператора Василя І та його синів Лева й Александра. Слугував посібником для суддів.Епанагога– законодавчий звід імператора Василя І Македонянина.У ньому остаточно оформилася ідея "симфонії Царства й Священства" – союзу світської й духовної влади.Ця ідея була висунута ще імператором Юстиніаном І. Глава Візантійської Церкви одержував високе місце в державній структурі, рівнозначне становищу царя. Але якщо імператор зобов'язаний у першу чергу піклуватися про "забезпечення народних сил мудрим управлінням",то патріарх повинен турбуватися про "порятунок довірених йому душ","тлумачити правила древніх, визначення святих батьків,а також положення святих соборів",тобто вирішувати питання, пов'язані з віровченням.У цю область відтепер не міг втручатися навіть імператор.Він,у свою чергу,зобов'язувався подавати приклад благочестя й своєю діяльністю "підкріплювати" те,чому вчить і до чого призиває Церква.У тому, що в ІX ст. виключні права священства були підтверджені законодавчо, позначився досвід попередніх сторіч, коли імператори часом силою намагалися нав'язувати церкві ті або інші неправославні богословські погляди,вносячи смуту в її життя та у життя імперії.До Е. включено постанову, яка забороняла шановній знаті позбавляти підлеглих осіб їхніх зем. володінь шляхом купівлі або дарування. У галузі сімейного права в Е. зберігалися норми Еклоги, зокрема елементи викупу майб. дружини при вступі в шлюб.

54.Роль Еклоги у Візантійських судах.

Еклоги— офіц. юрид. акта, придатного для практ. використання у судах, — вказано у передмові до неї. Вона мала замінити собою результати системати-зац. робіт візант. імператора Юстиніана І, оскільки грецькі переклади збірників рим. права та коментарі до них значно збільшили їх обсяг, що фактично унеможливлювало користування ними у суд. установах. Крім того, заважали розбіжності у тлумаченні положень законів. Е. складається з 18 титулів, розміщених у такій послідовності: норми, присвячені особистим правам, далі — норми зобов'язального та спадкового права, процес, права; ост. три титули присвячено крим. та військ, праву. Отже, система Е. збігається з нормами зак-ва Юстиніана. В Е. практично відсутні норми речового права. Це пояснюють тим, що її укладачі насамперед дбали про охоплення норм, які найчастіше застосовувалися у судах. Оскільки спори про право власності та сервітути не надто часто потрапляли до суду, а здебільшого вирішувалися на підставі норм звичаєвого права, відповідні положення збірки Юстиніана видавалися в Е. зайвими.

55.Родоський морський закон.

Потреби судової практики робили необхідним переробку Зводу законів Юстиніана і його виклад у короткій і зрозумілій формі. В 726 році була видана Еклога ( "обрані закони"), яка стала найважливішим етапом у розвитку візантійського права. У ряді своїх списків Еклога Морським законам, який в Західній Європі здобув популярність як Родоський морський закон. Складання цієї збірки відноситься до VII-VIII ст. У ньому були зібрані правові звичаї, що склалися в практиці античної та середньовічної морської торгівлі і частково оброблені ще римськими юристами. Морський закон містив правила, що відносяться до судноводіння, перевезення вантажів і пасажирів, фрахтуванню судів, викидання вантажу в разі небезпеки на море (так звана аварія), розподіл прибутків і збитків між судновласником і власником вантажу і т.п. Окремі норми цього збірника застосовувалися в міжнародній торгівлі аж до XV ст.