Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-132 истор.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
663.55 Кб
Скачать

35.Римські магістратури.

Магістратура— загальна назва державних посад в Стародавньому Римі. Виникнення магістратів відноситься до періоду встановлення Римської республіки. Магістратура здійснювалась безоплатно, була короткостроковою і колегіальною, тобто виконувалися двома людьми (за винятком посади диктатора).Перший вищий магістрат був створений приблизно в 450 до н. е., коли після відміни царської влади на чолі Римської республіки встали два вищі магістрати — консули з числа патриціїв.Всі магістрати мали право видавати укази по колу своїх обов'язків і накладати штрафи; вищі магістрати, окрім цензорів, володіли верховною владою. У епоху Імперії виборні посади втратили політичне значення, але збереглися як передумова для заняття нових, впливових постів.Основні риси магістратури:

Виборність. Магістрів обирали на Народних зборах з числа осіб від 27 років і старше. До невиборних, призначуваних магістрів належали диктатор і начальник кінноти. Колегіальність. На кожну посаду крім диктатора і начальника кінноти обиралось по декілька осіб. Вони працювали окремо, але при вирішенні важливих питань узгоджували між собою рішення.

Недовгочасність перебування на посаді. Магістратів обирали строком на 1 рік, крім цензорів, яких обирали на 5 років.

Відповідальність перед народом. Магістрати несли відповідальність за свою діяльність перед зборами, на яких їх обрали.

Безоплатність. Магістрати не отримували винагороди за свою працю, оскільки їхня діяльність була почесним обов'язком.Розрізнялися магістрати:ординарні (виборні),вищі,консули,претори,цензори,нижчі,народнітрибуни,еділи,квестори,диктатор, начальник кінноти,інтеррекс.

36.Джерела римського права давнього періоду.

Найдавнішим джерелом права в Римі були правові звичаї. Римська історична традиція, згадує про законодавство римських царів (рексів). Оскільки ці джерела права, тісно пов'язані з традицією і релігією римського народу (квіритів), виступали спочатку як патриціанські.Рух плебеїв за рівноправність,відбився й на правовій сфері, оскільки патриціанські магістрати і жерці (понтифіки) довільно тлумачили неписані звичаї, ігноруючи інтереси плебеїв. З боротьбою плебеїв і патриціїв пов'язується прийняття (близько 450 р. до н. є.) перших писаних римських законів — Законів XII таблиць. Справжній їхній текст не зберігся, і вони були реконструйова­ні за пізнішими джерелами. Вони були ще порівняно примітивними, фрагментарними, не місти­ли в собі всього правового матеріалу, не скасовували дії право­вих звичаїв. Вони були складені у вигляді коротких висловів з різних питань права і містили норми стосовно процесу, сім'ї, власності, договорів, злочинів.Іншим важливим джерелом квіритського (цивільного) права були закони. Закони XII таблиць завершувалися вказівкою на те, що надалі будь-яке рішення народних зборів повинне мати силу закону. У прийнятому законі ви­окремлювалися, як правило, три частини. У першій вказувався ініціатор прийняття закону, друга містила саму норму, тобто правові приписи, а в третій встановлювалася санкція. У найдавніший період правову силу мали також рішення сенату (сенатус-консульти), а у виняткових випадках — і поста­нови магістратів. Так, на підставі рішення надзвичайної комісії децемвірів були видані, наприклад, Закони XII таблиць.Тлумачення законів, як і цивільного права взагалі, аж до кінця IV ст. залишалося привілеєм понтифіків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]