33.Патриції та плебеї у Стародавньому Римі.

Корінні жителі Риму називали себе патриціями. Спочатку лише вони належали до повноправного населення. За легендою Ромул, один із засновників Риму, доручив патриціям відправляти управлінські та жрецькі обов’язки, плебеям (простолюдинам) – обробляти землю, утримувати худобу і займатися прибутковим ремеслом. Плебеї перебували поза римською родовою організацією. До кінця царського періоду римська община та її самоуправління мали всі ознаки військової демократії. До плебеїв належало або поневолене, або прибуле населення, а також безземельні вільні корінні жителі. Плебеї не допускалися до користування громадськими землями (на правах приватної власності володіли лише невеликими ділянками), до обрання на жрецькі посади, були політично безправними. Вони не мали родоплемінної організації, подібної до патриціанської. За необхідності патриції залучали їх до військової служби як допоміжну силу.З метою залучення до патриціанської общини та отримання безпеки багато плебеїв були змушені ставати клієнтами.Процес класоутворення супроводжувався протистоянням плебеїв і патриціїв, зростаючим невдоволенням клієнтів. Розвиток приватної власності сприяв примноженню багатства патриціанських сімей, які бажали перетворити плебеїв у клієнтів, а клієнтів – у рабів.

34.Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія.

Сецесія—відокремлення, розкол—у Давньому Римі своєрідна форма боротьби плебеїв за свої права. У 494 до н. е. та в 450 до н. е. вони демонстративно вийшли зі складу римської громади і залишили місто. Патриції пішли на поступки, погодившись на щорічне обрання плебеями своїх представників — народних трибун.Патриції мали намір знову обмежити права плебеїв – для того, щоб зміцнити свої. Нове військове законодавство, яке посилювало владу патриціїв, викликало  рішучий протест з боку плебеїв. Відразу після опублікування нового законопроекту плебеї вирішили піти з Рима на знак протесту і таким чином паралізувати господарче життя міста. Цей демонстративний крок простолюдинів можна умовно порівняти з сучасним загальним страйком. Місто спорожніло.Історія створення таблиць пов'язана з так званою першою сецесією (тобто залишення плебеями Риму). Відповідно до роз­повіді Тита Лівія у 494 р. до н. є. плебеї, які знемагали від утисків патриціїв і були обтяжені боргами, відмовилися виступи­ти у військовий похід і в повному озброєнні пішли з Риму на Священну гору, де стали табором. Залишення плебеями Риму породило паніку: зменшувалася боєздатність римської армії, крім того, не виключалася можливість, що плебеї можуть заснувати самостійну державу. Патриції змушені були почати переговори і піти на поступки: була створена спеціальна ма­гістратура народних трибунів, яка у подальшому набула вели­чезного значення. Народні трибуни могли обиратися лише з плебеїв і користувалися недоторканністю.Вимога плебеїв записати правила звичаєвого права привела до створення комісії з трьох осіб, що була відправлена в Грецію для вивчення законів Солона.Протягом 451 р. до н. є. вони написали 10 таблиць і винесли їх на схвалення центуріатних коміцій. Але оскільки таблиці не становили собою повного зібрання звичаєвого права, наступного року нові децемвіри ви­несли на схвалення центуріатних коміцій ще дві таблиці. Так виникли Закони XII таблиць — збірник законів, який був дуже важливою кодифікацією римського цивільного права.