#39. Класифікація (система) договорів у підприємництві (загальна характеристика).

Будучи різновидом цивільно-правових договорів господарський договір поділяється за тими ж критеріями, що й інші цивільно-правові договори.

- за критерієм розподілу прав та обов’язків господарські договори можна поділити на односторонні (односторонньозобов’язуючі) та двосторонні (двосторонньозобов’язуючі).

- за моментом укладення вони поділяються на реальні та консенсуальні, тощо.

- за суб’єктним складом господарські договори поділяються на:

1) договори усіма сторонами яких є суб’єкти господарювання;

2) договори за участю негосподарюючих суб’єктів – юридичних осіб.

- за метою укладення, тобто тим правовим результатом, на досягнення якого спрямовано договір:

-господарські договори, на підставі яких відбувається передання майна у власність, господарське відання, оперативне управління (договір поставки, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами, договір бартеру тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається передання майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається виконання робіт (договір підряду на капітальне будівництво, договір підряду на проектні та пошукові роботи тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається надання послуг, які за видом послуги, у свою чергу, поділяються на три підгрупи:

1) господарські договори про надання фактичних послуг (договір перевезення вантажу, договір зберігання тощо);

2) господарські договори про надання юридичних послуг (договір комерційного посередництва тощо);

3) господарські договори про надання юридично-фактичних послуг (договір управління майном, договір транспортного експедирування тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається створення та передання об’єктів права інтелектуальної власності (договір на створення і передання науково-технічної продукції, ліцензійний договір, договір комерційної концесії тощо);

- господарські договори, на підставі яких здійснюється спільна діяльність, які за правовим наслідком, у свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

1) господарські договори про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства, генеральна угода про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ тощо);

2) господарські договори про спільну діяльність зі створенням юридичної особи (засновницький договір).

У сфері господарювання також використовуються специфічні договірні інститути, у межах яких можуть укладатися різні типи договорів. Мова йде про публічний договір, договір приєднання та попередній договір.

Так, відповідно до ч.6 ст. 179 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів (суб’єктів господарювання або негосподарюючих суб’єктів – юридичних осіб) електроенергією зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб’єкти зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов’язкові умови таких договорів (публічні договори).

Згідно із ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

1

2

3