Словник 5
Економіка природокористування – галузь науки, що вивчає методи ефективного впливу людини на навколишнє середовища задля підтримання динамічної рівноваги, кругообігу речовин в природі.
Екологічна ціна – еколого-економічні витрати поточного й перспективного часу, екологічна рента, вартісна оцінка екологічної шкоди від використання ресурсів.
Екологічний прибуток – вигода, яка одержана за рахунок зменшення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, підвищення ефективності природокористування; прибуток від продажу екологічно чистої продукції, надання екологічних послуг, виконання екологічних робіт.
Екологічні витрати – сумарні кошти, які підприємство може вкласти для запобігання емісії, а також різні платежі за виробниче споживання ресурсів та відшкодування за забруднення навколишнього середовища.
Еколого-економічний ефект – порівняння витрат на здійснення природоохоронних заходів із досягнутим економічним результатом.
Екологічний менеджмент – 1. Система ефективного управління природоохоронною діяльністю з використанням адміністративних методів управління та економічного стимулювання. 2. Сукупність екологічних принципів, методів і засобів управління в галузі природокористування та природоохоронної діяльності, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.
Екологічний маркетинг – діяльність, яка спрямована на вивчення, прогнозування і формування споживчих потреб, використання природних ресурсів, товарів і послуг екологічного призначення.
Екологічне страхування – створення за рахунок коштів економічних суб'єктів резервних фондів, призначених для відшкодування збитків від негативного впливу на навколишнє природне середовище та непередбачених ситуацій.
Екологічне ліцензування – процес підготовки і надання дозволу, в якому зазначені види, обсяги, ліміти господарської діяльності з використанням природних ресурсів, а також екологічні вимоги до їх використання із зазначенням наслідків у разі невиконання цих вимог.
Екологічна стандартизація – система обов’язкових стандартів, норм, вимог, правил, положень щодо охорони навколишнього природного середовища, природокористування, дотримання екологічної безпеки.
Екологічні стандарти – офіційно визнані екологічні поняття і терміни: режим використання й охорони природних ресурсів; методи контролю за станом навколишнього природного середовища; вимоги щодо забезпечення шкідливого впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я людей та ін. питання, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.
Об’єкт екологічної стандартизації – продукт, процес або послуга, для яких розробляються ті чи інші екологічні вимоги, характеристики, параметри, правила.
Екологічне маркування – позначення продукції спеціальними знаками, який засвідчує її екологічні характеристики чи пов’язані з нею процеси і методи виробництва відповідно до нормативних вимог.
Екологічна сертифікація – діяльність з підтвердження відповідності об’єкта сертифікації природоохоронним вимогам, встановлених діючим законодавством, державним стандартом та іншими нормативними міжнародними чи національними документами.
Екологічний паспорт – комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем.
Екологічний паспорт підприємства – нормативно-технічний документ, що включає дані стосовно використання підприємством природних і вторинних ресурсів, визначення впливу виробництва на довкілля.
Екологічна просвіта – духовне, моральне удосконалення людей шляхом розповсюдження і правильного використання екологічних знань.
Екологічна культура – ступінь розуміння і ціннісне ставлення людини до природи, формування відповідних позитивних моральних норм і якостей, необхідних для розв’язання екологічних проблем в інтересах кожного індивіда; конкретні практичні дії людини щодо поліпшення екологічного стану довкілля.
Екологічна програма – система задокументованих і затверджених урядом, адміністрацією заходів та напрямів дій щодо досягнення екологічних цілей.
Екологічна пропаганда – поширення екологічної інформації щодо охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів з метою формування в людей екологічної свідомості.
Екологічна декларація – задокументована заява організації, установи (держави, міжнародної спільноти) щодо намірів і принципів реалізації екологічної політики.
Екологічна індустрія – обладнання, технології природоохоронного або природоресурсного призначення; послуги екологічного спрямування; екологічний маркетинг.
Екологічні послуги – послуги з екологічного менеджменту, маркетингу, страхування, маркування і сертифікації продукції, екологічної освіти.
Екологізація – процес проникнення ідей, знань, законів екології в інші сфери науки, виробництва, економіки та життєдіяльність суспільства.
Екологізація виробництва – поступове розширення дії екологічних пріоритетів у виробничій діяльності, підвищення екологічної освіченості управлінського персоналу, впровадження екологічних нововведень і модернізації
Екологічна модернізація виробництва – розроблення та впровадження комплексу управлінських, технологічних, інвестиційних та господарських заходів, які поліпшують екологічні характеристики структурних елементів виробничої системи.
Екологічне підприємництво – ринково-орієнтована діяльність підприємств на екологічному ринку, що передбачає відновлення та раціональне використання природних ресурсів з метою задоволення екологічних потреб суспільства.
Екодизайн – найбільш сприятливе з огляду екології та естетики середовище для життєдіяльності людини.
Екологічний ринок – складова загального ринкового середовища, що характеризується конкурентним обміном усім тим, що спрямоване на збереження, відновлення і раціональне використання природних ресурсів, поліпшення життя суспільства.
Міжнародне природоохоронне співробітництво – скоординована природоохоронна діяльність різних країн, яка ґрунтується на визнанні глобального характеру проблем навколишнього природного середовища, відповідальності кожної країни за розв’язання екологічних проблем.
Екоглобалістика (від грец. oikos – оселя, середовище і франц. global – загальний, всесвітній, від латин. globus – куля) – наука, що досліджує глобальні прояви екологічних чинників, їх вплив на природу планети, людську цивілізацію та розробляє програми розв’язання світових екологічних проблем.