Словник 4
Екологічна ємність території – узагальнена характеристика, що кількісно відповідає максимальному техногенному навантаженню, яке може витримувати впродовж тривалого періоду сукупність реципієнтів та екологічних систем території без порушення їхніх структурних і функціональних властивостей.
Зона буферна (від англ. buff – пом’якшувати поштовхи) – простір навколо природної території, що охороняється у межах якого регламентується господарська діяльність для поліпшення охорони та підтримання більш стійкої екологічної рівноваги на цій території.
Емісія (від латин. emissio – випуск, випромінення) – 1. Потрапляння речовин від промислових і с.-г. підприємств до атмосфери. 2. Випускання елементарних частинок в навколишнє середовище поверхнею твердого тіла чи рідини.
Забруднення – привнесення або утворення у середовищі не характерних для нього фізичних, хімічних, інформаційних чи біологічних агентів.
Природне забруднення – забруднення середовища та його компонентів, що виникає внаслідок природних процесів та явищ (вулкани, урагани, селі, пилові бурі тощо) без впливу людини.
Світлове забруднення – порушення природної освітленості місцевості внаслідок дії штучних джерел світла, що може спричинити аномалії у житті рослин і тварин.
Біотичне забруднення – забруднення, яке пов'язане з поширенням певних біогенних речовин або тих, які порушують екологічну рівновагу.
Теплове забруднення – підвищення температури середовища внаслідок промислових викидів нагрітого повітря, газів і води.
Фізичне забруднення - зміна параметрів середовища: температурно-енергетичних, термальних, світлових, шумових, електромагнітних, радіаційних, радіоактивних.
Трансграничне забруднення – розповсюдження забруднюючих речовин з повітряними і водними потоками на великі відстані за межі кордонів країни, на території якої знаходяться джерела забруднення.
Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище.
Дампінг – скидання, захоронення радіоактивних, токсичних, хімічних речовин та інших відходів в океані, морях.
Екологічний ризик – вірогідність навмисних або випадкових, поступових або катастрофічних антропогенних змін існуючих природних об’єктів з небажаними екологічними наслідками.
Екологічна криза – 1. Ситуація, що виникала в екосистемах внаслідок порушення екологічної рівноваги під впливом стихійних природних явищ або антропогенних факторів. 2. Суперечливі взаємовідносини між людиною та природою, що характеризуються невідповідністю розвитку виробництва в суспільстві ресурсно-екологічними можливостями біосфери.
Екологічна катастрофа – надзвичайна кризова екологічна ситуація (локального, регіонального або глобального масштабу). Бувають природні Е.к. (спричиняються зовнішніми навколоземними або космічними факторами та внутрішніми силами Землі) та антропогенні (пов’язані з людською діяльністю Е.к. хімічного, фізичного, інженерно-геологічного та комплексного характеру).
Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується можливість запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров’я і життя людей.
Екологічна експансія – переміщення екологічно небезпечних виробництв чи відходів за території економічно розвинутої країни до менш розвинутої країни з відшкодуванням завданої екологічної шкоди.
Екологічна війна – завдання екологічної шкоди супротивнику шляхом негативного впливу на середовище його перебування (забруднення або зараження повітря, води, ґрунту, флори і фауни).
Екоцид – навмисно здійснювані шкідливі дії (вплив) на навколишнє природне середовище та всіх його мешканців, що спричиняє екологічну шкоду, погіршення стану або загибель живих організмів.
Екологічний моніторинг – комплексна система збору інформації, спостережень, аналізу, оцінювання і прогнозування змін стану навколишнього природного середовища.
Екологічний контроль – перевірка дотримання юридичними і фізичними особами вимог екологічного законодавства, застосування заходів попередження екологічних правопорушень.
Екологічний аудит – екологічне обстеження підприємства, перевірка здатності виробничих систем до оновлення й випуску екологічно чистої продукції.
Екологічна експертиза – оцінка впливу всіх видів господарської діяльності на довкілля і здоров’я людей.
Екологічна інспекція – державний орган, що здійснює нагляд і контроль за використанням, охороною та збереженням природних ресурсів.
Екологічний норматив – ступінь максимально допустимого втручання людини в екосистеми, що забезпечує збереження їх бажаної структури і динамічних якостей.
Екологічний індикатор – складові компоненти природного територіального комплексу, які дозволяють оцінити стан довкілля та вказують на його зміну.
Рекуперація – 1. Повернення частини матеріалів або енергії для повторного використання їх у тому самому технологічному процесі. 2. Технологічна обробка шкідливих продуктів виробництва з метою запобігання викиду їх до атмосфери.
Рекультивація – повернення чогось до культурного стану. Напр., штучне відновлення втраченої природної родючості ґрунтів, повернення господарської цінності ландшафтів, земель, які були зруйновані або спустошені в результаті нераціонального природокористування.
Біоконсервація – система заходів, спрямованих на збереження генетичної, популяційної та видової різноманітності поза природним місцем проживання (в зоопарках, ботанічних садах).
Екологічний кругообіг – явище безперервного циклічного, але нерівномірного в часі та просторі перерозподілу речовини, енергії, інформації
Екологічне право – система правових норм, якими регулюються господарські відносини щодо раціонального використання й відтворення природних ресурсів та охорони навколишнього середовища.