4. Джерела створення та відтворення основних фондів.

Використання основних засобів у процесі виробництва та зберігання їх у неробочі періоди супроводжується спрацю­ванням як фізичним, так і моральним. Відшкодування спрацювання та перенесення його вартості на виготовлену продукцію чи виконану роботу називають амортизаційними відрахуваннями. Для визначення суми, яку слід перенести на продукцію або роботу, встановлено норми амортизаційних відрахувань (норми амортизації).

Норма амортизації — це виражена у відсотках частка первісної вартості основних засобів, яку щороку переносять на собівартість продукції або роботи. Вона залежить від нормативного строку використання основного засобу.

Серед інших джерел відтворення основних засобів у ринкових умовах господарювання є прибуток підприємства, при розподілі якого за рішенням трудового колективу виді­ляється певна сума (встановлений процент) на розвиток виробництва, та власні кошти членів трудового колективу, що бажають вкласти свої заощадження у розвиток діяль­ності підприємства з поверненням під певний процент. Мо­жуть бути надані асигнування з бюджету у формі дотацій: на боротьбу з ерозією ґрунтів, зрошення, осушення, розви­ток нових виробництв, захист навколишнього середовища, будівництво доріг та об'єктів соціально-побутової інфраст­руктури. Важливим джерелом є також кредити банків та інвесторів, які бажають вкласти свої кошти в економіку України й мати з цього прибуток. Відтворення оборотних засобів здійснюється в основному за рахунок виручки за реалізовану продукцію.

Отже, поєднання і використання зазначених джерел на відновлення, удосконалення та розширення виробничої бази становить основу для розширеного відтворення та ефек­тивної господарської діяльності.

5. Визначення потреби в машинах і знаряддях та організація їх використання.

Тягові, робочі машини, силове устаткування і обладнан­ня є стрижнем виробництва та будь-яких інших видів діяль­ності.

Від кількості і структури основних засобів значною мірою залежить успіх діяльності підприємства. Номенклатура тех­нічних засобів виробництва визначається спеціалізацією під­приємства, природно-економічними умовами, структурою по­сівних площ та технологією вирощування культур, які вима­гають певного набору і систем машин.

Під системою машин розуміють набір силових і робочих машин, достатній для виконання всіх технологічних операцій, який відповідає до­сягненням науки й сільськогосподарського машинобудування. Від рівня оснащеності сільськогоспо­дарського виробництва високопродуктивною технікою і раці­онального її використання залежить ефективність господа­рювання підприємств.

Організаційно-економічні вимоги до систем машин ґрунтуються на забезпеченні при їх використанні технологічних параметрів виконання операцій та створенні відповідних умов праці на робочому місці, які відповідали б вимогам санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і естетичних нор­мативів.

До основних експлуатаційно-технологічних характерис­тик систем машин при виконанні ними потокових процесів належать: потужність, надійність, стійкість, технологічність та пристосованість для керування.

Економічна оцінка ефек­тивності техніки визначається показниками продуктивності та витрат на її експлуатацію. Головними серед них є:

продуктивність; експлуатаційні витрати на одиницю робо­ти — оплата праці, амортизаційні нарахування; витрати на ремонт і технічне обслуговування; вартість паливно-мас­тильних матеріалів; строк окупності; енергомісткість.

Рівень використання техніки оцінюють за такими коефіці­єнтами: змінності (відношення фактичного часу роботи ма­шини протягом доби до нормативного); виробітку—денно­го, сезонного, річного в еталонних гектарах (відношення фактичного виробітку до нормативного); використання (від­ношення робочих днів протягом сезону, року до загальної кількості днів перебування в господарстві).

Машинно-тракторний парк — це сукупність тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин і знарядь, що викори­стовуються для механізації технологічних процесів та на­дання послуг, яких потребує господарство в цілому і його окремі підрозділи. Основою машинно-тракторного парку є трактори, що приводять у дію робочі машини і в агрегаті з ними виконують певні операції з виробництва продукції.

Основним завданням при комплектуванні машинно-тракторного парку господарства є його достатність для своєчасного виконання всіх виробничих операцій при найменших затратах праці та коштів.

Методика визначення потреби в сільськогосподарській техніці.

Залежно від об'єкта, який механізується, потребу в техніці визначають за технологічними картами, розрахунковим, нор­мативним або економіко-математичним методом із викори­станням ЕОМ.

Потребу виробничого підрозділу в засобах механізації роз­раховують за технологічними картами вирощування та зби­рання культур, обслуговування тваринництва. Відповідно до прийнятої технології та строків виконання механізованих робіт складають графік завантаження техніки у певні періоди сільськогосподарських робіт, підсумовують по періодах потре­бу в агрегатах і окремих силових та робочих машинах й визначають потребу кожного виду і марки машин на весь сільськогосподарський рік у цілому. Одержані дані уточню­ють, коригують за строками виконання робіт і з урахуванням наявності машин у господарстві.

Розрахунковий метод застосовують для визначення річної потреби в тракторах і сільськогосподарських машинах госпо­дарства в цілому, а також на окремий період або певну роботу. Для цього розраховують кількість тракторів в ета­лонному вимірі.

На великих за територією багатогалузевих підприємствах річну потребу в техніці найдоцільніше визначати норматив­ним методом. Він полягає у застосуванні нормативів потреби в тракторах за типами і марками та сільськогосподарських машинах загального призначення на 1000 га посівної площі, а у спеціалізованій техніці — на 1000 га посівів певної культури. Такі нормативи розробляють науково-дослідні уста­нови по зонах і типах спеціалізації підприємств. Наприклад, потреба у сівалках зернових (СЗ-3,6) на 1000 га площі для підприємств лісостепової зони України 7,1 шт.

Економіко-математичний метод, або метод оптимізації, ґрунтується на використанні спеціальних програм для ЕОМ.