Тема 3. Організація використання землі та засобів виробництва в сільськогосподарських підприємствах

1. Експлікація та трансформація земельних угідь в сільському господарстві

2. Організація землекористування на підприємствах

3. Засоби виробництва сільськогосподарських підприємств. Основні та оборотні фонди підприємства.

4. Джерела створення та відтворення основних фондів.

5. Визначення потреби в машинах і знаряддях та організація їх використання.

6. Організація технічного обслуговування і зберігання техніки.

1. Експлікація та трансформація земельних угідь в сільському господарстві

Земельні ресурси відіграють важливу роль у любих галу­зях народного господарства. Особлива їхня роль у сільському господарстві.

Земля в сільському господарстві - це один з основних за­собів виробництва, що виконує подвійну функцію. Тобто од­ночасно є засобом праці і предметом праці. Земельні ресурси в сільському господарстві розрізняються на окремі групи, такий розподіл називається експлікациєю:

1. Уся закріплена площа за підприємством, включає площу зайняту під населеними пунктами, дорогами, сільськогосподарськими угіддями, лісами, ставками й іншою площею не сільськогосподарського використання.

2. Сільськогосподарські угіддя включають ріллю, пе­реліг, багаторічні насадження, (без лісової площі), косовиці, пасовища.

3. Рілля - земельний масив, що зайнятий під посівами, ба­гаторічними насадженнями, парами.

4. Переліг - ділянка ріллі, що більш одного року не оброб­лялася і не використовувалася під посів. До перелігу відно­сяться розорані ділянки сінокосів і пасовищ, залишені на при­родне заростання.

5. Багаторічні насадження - це штучно створені насад­ження дерев, чагарників, трав'янистих рослин термін експлуа­тації яких більш одного року.

6. Косовиця - земельна ділянка з природним травостоєм чи з підсівом (поліпшені косовиці) призначені для вироб­ництва сіна.

7. Пасовища - земельний ділянка з природним траво­стоєм чи з підсівом (поліпшені пасовища) призначені для ви­пасу тварин.

Усі ці угіддя під дією організаційних напрямків удоскона­лення виробництва можуть трансформуватися.

Трансформація угідь - переклад одних видів угідь в інші. Основна задача трансформації угідь - максимально інтенсив­не використання землі не втрачаючи при цьому родючості ґрунту. При трансформації угідь враховується:

• скільки додаткової продукції долучено завдяки даному заходу;

• які додаткові витрати здійснені на трансформацію угідь;

• яка буде повна собівартість продукції.

Раціональне й ефективне використання землі залежить не тільки від оптимальної експлікації угідь але і:

• від місця розташування земельних угідь;

• погодно-кліматичних умов;

• родючості ґрунту, що визначається утриманням гуму­су й мінеральної складової;

• додаткових вкладень (інтенсифікації використання землі).

2. Організація землекористування на підприємствах

Земельні ділянки незалежно від організаційно-правових форм повинні мати раціональне розміщення. Передовий досвід показує, що центральну садибу колективного підпри­ємства чи садибу фермера необхідно розміщати посередині зе­мельної ділянки. Розміщення тваринництва по окремих бригадах, ділянкам виконується після ретельного вивчення дже­рел формування кормової бази, пунктів переробки і ринків збуту. На полях, віддалених від центральної садиби, організу­ють польові стани. Тут будуються тимчасові будівлі, де на період польових робіт розміщується техніка і робітники. Це сприяє більш продуктивному використанню робочого часу і машин, економії ГЗМ.

Особлива роль приділяється організації території і конфігурації площ, які виділені під польові сівозміни і бага­торічні насадження. Так, при організації сівозмін необхідно виключати ділянки зі складним рельєфом, прифермську тери­торію, еродовані ґрунти.

Сівозміни формують:

• на землях середнього і сильного ступеня еродованості - грунтозахисну;

• на заплавах і долинах рік - овочеві й овочекормові;

• на іншій частині ріллі - польові.

Організацію косовищ і пасовищ необхідно проводити, ви­ходячи з чисельності, структури і розміщення поголів'я тва­рин.

Для проведення сільськогосподарських робіт і оператив­ного зв'язку між окремими виробничими ділянками доцільно раціонально розміщувати дорожню мережу.

Дороги поділяються на магістральні і польові. Магістральні зв'язують населені пункти, польові обслугову­ють виробничий процес. Зайві польові дороги, а вони виника­ють через нераціональне формування сівозмін, малий розмір полів, приводять до зниження загальної віддачі від закріпле­ної за підприємством землі.

Серед заходів щодо організації земельних ділянок важли­ва роль приділяється протиерозійним заходам, що включають:

• агротехнічні прийоми (безвідвальну оранку, смугове розміщення посівів, кулісні посіви, обробіток поперек схилу);

• лісомеліоративні заходи (формування захисних при­балкових лісосмуг, вітрозахисних лісосмуг). При організації полезахисні лісосмуги розміщаються поперек пануючих у даній місцевості вітрів. Відстань між ними повинно бути не менш як 600м. Відстань між поперечними смугами - не більш як 2000 м;

• протиерозійні гідротехнічні споруди в долинах рік (водонаправляючі вали, ставки, шахтні водоскиди, загати). Даний напрямок, з однієї сторони, дозволяє уникати пагубного впли­ву зливових опадів, з іншої - підняти рівень ґрунтових вод, за­безпечуючи при цьому безполивне постачання рослин воло­гою, особливо кормових і овочевих культур.