20

ЗМІСТ

ВСТУП 3

І. Поняття та ознаки кримінального покарання 5

ІІ. Система покарань 7

ІІІ. Класифікація покарань 12

3.1. Штраф 13

3.2. Позбавлення звання, чину державних нагород 14

3.3. Обов'язкові і виправні роботи 14

3.4. Виправні роботи 14

3.5. Обмеження по військовій службі 15

3.6. Конфіскація майна 16

3.7. Обмеження свободи і арешт 16

3.8. Позбавлення волі: на певний термін і довічно 17

ВИСНОВОК 19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20

ВСТУП

Покарання є міра державного примушення, що призначається по вироку суду. Покарання застосовується до особи, визнаної винною в здійсненні злочину, і полягає в передбаченому Кодексом позбавленні або обмеженні прав і свобод цієї особи.

Кримінальне покарання є одним з найважливіших інститутів кримінального права, інтерес до якого виявляють не тільки професійні дослідники, а й широкі верстви населення, матеріальні і процесуальні питання кримінального покарання регулюються сукупністю приписів багатьох галузей права кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, цивільно-процесуального, міжнародного права. Багато питань розуміння самого інституту покарання, принципів та процесуального порядку його призначення, права та обов'язки осіб, що беруть участь у сфері кримінального судочинства, отримали досить широке висвітлення в сучасній літературі. Проте, питанням розгляду кримінальної покарання як комплексного інституту, приділялося незаслужено мало уваги. Чим більш важливим є це питання в умовах дії Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, які значно більш гуманні та демократичні вирішують питання призначення та відбування покарання.

Покарання в кримінальному праві - явище соціально-правове. Соціальне призначення покарання полягає в тому, що воно на протязі багатьох років розглядається як один із засобів боротьби зі злочинністю, специфічний і досить жорсткий регулятор поведінки людей, що вступають в конфлікт з кримінальним законом. На різних етапах розвитку людської цивілізації держава за допомогою кримінального покарання намагається вирішити по суті одне й те саме завдання: захистити суспільство від злочинних посягань на найбільш важливі соціальні цінності, що охороняються кримінальним законом.

Соціальна функція покарання полягає в тому, що в разі його застосування до особи, яка вчинила злочин, може бути відновлений порушений громадський порядок, загладжено завдана потерпілому шкоду, задоволена суспільна потреба в покаранні винного, усунуто відчуття страху і невпевненості, що виникли у громадян у зв'язку з вчиненням злочину, зміцнена віра в здатність правоохоронних органів боротися зі злочинністю і надійно захищати інтерес людини, суспільства або держави.

Вказані ознаки дозволяють відрізняти покарання від інших заходів державного примушення. Так, покарання має схожість з примусовим виконанням рішення по цивільних справах (останні також виносяться судом від імені держави і реалізуються в примусовому порядку). Проте стягнення по цивільній справі виноситься, по-перше, не у зв'язку із здійсненням злочину, а з приводу суперечок майнового або особистого немайнового характеру і, по-друге, не вабить кримінально-правових наслідків (наприклад, судимості).

Покарання відрізняється і від таких заходів державного примушення, як адміністративне стягнення. Види останнього передбачені в адміністративному законодавстві. Деякі з них вельми схожі з покаранням (наприклад, арешт, виправні роботи, штраф), проте як по своєму каральному змісту, так і за процедурою застосування вони істотно відрізняються від аналогічних видів покарання. Заходи адміністративної дії (стягнення) застосовуються за здійснення діянь, що є адміністративним правопорушенням, і виносяться не від імені держави, а від імені державного органу або посадовця. Відрізняється покарання і від заходів дисциплінарного стягнення, які призначаються у порядку службової підлеглості за порушення обов'язків по службі. Покарання слід відрізняти і від примусових заходів виховного і медичного характеру.

Ця тема дуже широко обговорюється в працях Красикова Ю. А., Ігначова А. П., Кузнецова Н. Ф., статтях Т. Чернова, В. К. Дуюнова та іншої літератури.

І. Поняття та ознаки кримінального покарання.

Злочин і покарання тісно пов'язані. Покарання - це природна реакція держави на вчинений злочин. Якщо суспільно небезпечні діяння не тягне за собою покарання, воно не може вважатися злочином.

Ознака кримінальної караності - обов'язковий ознака поняття злочину. У юридичній літературі поняття кримінального покарання використовується в самих різних значеннях: як правовий вплив на винного у вчиненні злочину; як спосіб (форма) кримінальної відповідальності; як засіб (знаряддя, інструмент) кримінально-правової боротьби зі злочинами; як кара (відплата) винному за вчинене; як форма (міра) державного примусу, що застосовується по відношенню до винного. Покарання є заходом примусу, яке призначається за вироком суду. Іншими словами покарання розглядається як відповідь держави на вчинення злочину і регламентується як кримінально-правовий, специфічний спосіб правового регулювання на злочин.

Суть покарання полягає в його властивості бути матеріалізованим виразом (формою) реагування держави на акт злочину поведінки винного, формою засудження, осуду винного і вчиненого ним злочину, а також здійснити на засудженого психологічний та попереджувальний вплив і тим викликати позитивні зміни в його особистості, щоб надалі ця особа не здійснювало злочинів. Можна виділити декілька специфічних ознак, поєднання яких і утворює поняття покарання.

1. Покарання - це особлива міра державного примусу, що відрізняється від інших заходів державного примусу, що відрізняється від інших заходів державного примусу як реакції держави на вчинення особою правопорушення, не є злочином. Особливий характер цього заходу виявляється в наступному:

- покарання може бути призначене лише за ті дії, які передбачені кримінальним законом як правопорушення.

- покарання, на відміну від інших заходів державного примусу, тягне за собою особливий правовий наслідок - судимість, яка погашається або може бути знята за певних умовах, зазначених у кримінальному законі

2. Покарання носить строго особистий характер. Воно застосовується лише до самого злочинця і ні за яких обставин не може бути перекладена на інших осіб.

3. Покарання завжди пов'язане з обмеженням прав і свобод особи яка вчинила злочин, заподіює йому певні моральні страждання і позбавляє його певних благ. Будь-яке покарання у тій чи іншій мірі повинно мати каральне зміст. Зазначені ознаки дозволяють відрізняти покарання від інших заходів державного примусу. Так, покарання має схожість з примусовим виконанням рішення у цивільних справах.

Зміст покарання залежить від характеру і притуплення ступеня його суспільної небезпеки. Характер злочину – величина постійна. Він визначається об'єктом злочину. Тому вважається, що вбивство є більш тяжким злочином, ніж заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю або зґвалтування. Ступінь суспільної небезпеки злочину має змінний характер, хоча і є об'єктивною категорією. Вона залежить від розміру заподіяної шкоди.

Законодавець сам визначає тяжкість злочину і ступінь суспільної небезпеки і висловлює це в санкції - частини норми, присвяченої покаранню.

Крім того, закон представляє суду право визначати ступінь суспільної небезпеки конкретного злочину. Для цього він вводить санкції з одним покаранням, але з великим діапазоном від мінімуму до максимуму.

Таким чином, кримінальне покарання - це міра державного примусу яка міститься в кримінально-правовій нормі і може бути застосована судом лише до особи визнаної винною у вчиненні злочину. Якщо особа вчинила не злочин, а будь-яке інше порушення до нього застосовуються інші заходи правового впливу. Кримінальне покарання є природним наслідком вчиненого злочину та має, за загальним правилом, відповідати його важкості та громадської небезпеки.