11.Еволюція відносин власності. Відносини власності в Україні.

Історично першим типом власності, з якого почався розвиток людського суспільства і який тисячоліття панував у ньому, була усуспільнена (колективна) власність спочатку у формі племінної (матріархат, патріархат), а потім общинної (сільська й міська корпоративна) власність. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював той факт, що люди спільно (колективами) добували засоби до існування (примітивність знарядь праці унеможливлювала виживання окремої людини в боротьбі з природою) і спільно їх споживали. Лише в такий спосіб людство могло вибороти своє право на життя. Згодом розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини, зміни умов її життя приводять до формування нового типу власності - приватної. Усуспільнена (колективна) власність трансформується в свій різновид - державну власність. Розглядаючи тривалу історичну еволюцію форм власності, можна відзначити цікаву тенденцію в цьому процесі. На перших етапах свого розвитку людство використовує колективні форми власності. Поява можливості індивідуального виживання (на основі подальшого розвитку продуктивних сил) породжує приватну власність.

недоліки процесу приватизації, внаслідок якої не була досягнута основна мета роздержавлення власності – значне підвищення ефективності функціонування народногосподарського комплексу України. Приватизація в Україні дала неоднозначні результати. З одного боку, вона стимулювала приватну ініціативу і була одним з важливих чинників виходу країни з глибокої системної кризи 1990-х років. З іншого – приватизація не виправдала очікувань, у багатьох випадках її результатом не стала поява ефективного власника, а часом вона створила серйозний дисбаланс приватних і суспільних інтересів, зумовлений невиконанням інвесторами взятих на себе зобов'язань, концентрацією майна в руках олігархічних структур. Серйозною проблемою залишається недостатня легітимність створеного приватного капіталу, що формувався в умовах численних порушень чинного законодавства.

12. Типи, форми і види власності.

Власність поділяється на типи, форми і види.

Тип – найбільш загальне поняття, яке визначають принципи функціонування майна та характер поєднання засобів виробництва і робочої сили: суспільна і приватна.

Типи поділяються на форми.

Форми – це поняття яке визначає спосіб і механізм привласнення майна.

1. Суспільна власність: державна і колективна.

2. Приватна: трудова і не трудова.

Форми діляться на види.

Вид – це конкретний спосіб привласнення майна.

Державна власність майна поділяється :

• Загально – державну.

• Комунальну.

Загально – державна – це майно всіх громадян країни, яке не персоніфікується.

Субєктом є держава в особі верховної ради.

Обєктом є адміністративно – територіальні одиниці в особі міських рад.

Колективна власність поділяється на такі види:

• Орендна (власність орендарів)

Орендар – це особа, яка користується чужим майном за плату з метою прибутку.

Обєктом є готова продукція

Види приватної власності:

1. Індивідуальна – це майно фізичної особи.

2. Сімейна – власність членів однієї родини.

3. Партнерська – власність утворена шляхом обєднання майна кількох осіб для здійснення спільної діяльності, але кожний учасник зберігає за собою свою частку майна.

4. Корпоративна (акціонерна) – це власність утворена шляхом обєднаня індивідуального капіталу засновника з коштами найманих працівників, що придбали акції.

В нинішніх умовах існує змішана власність, яка є одночасно типом, формою і видом .

Змішана власність – це поєднання різних форм власності які існують одночасно, або власність створена з участю іноземного капіталу.