
- •1.Економіка – основа життя людського суспільства. Економічна структура суспільства. Продуктивні сили і виробничі відносини.
- •2.Предмет дисципліни «Політична економія». Економічні закони і категорії. Методи і функції політекономії.
- •3.Зародження і розвиток політекономії, її напрямки і школи.
- •4.Виробництво як процес, його зміст. Поняття технічного способу виробництва та основних етапів його історичної революції.
- •5.Основні чинники виробництва та їх взаємодія.
- •6.Вартісні форми сукупного суспільного продукту: валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, кінцевий продукт, чистий продукт.
- •8.Економічні потреби , їх роль у розвитку виробництва. Закон зростання потреб, механізм його дії. Безмежність потреб.
- •7.Показники ефективності суспільного виробництва.
- •9.Економічні інтереси, їх класифікація, взаємозв’язок з потребами.
- •10.Власність як економічна категорія. Юридичний та економічний аспект власності. Обєкти та суб’єкти власності.
- •11.Еволюція відносин власності. Відносини власності в Україні.
- •12. Типи, форми і види власності.
- •13.Економічні ресурси, їх види. Вибір альтернативних варіантів використання ресурсів. Виробничі можливості і крива виробничих можливостей.
- •14. Риси, причини та історичні умови виникнення товарного виробництва.
- •15. Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.
- •16. Закон вартості, його функції. Теорії вартості.
- •17. Виникнення, суть і функції грошей.
- •18.Теорії грошей. Закон грошового обігу.
- •19. Суть, причини виникнення та соціально – економічні наслідки інфляції. Методи стабілізації валют.
- •20. Ринок: суть, функції, умови функціонування. Види ринків.
- •21.Інфраструктура ринку.
- •22. Попит і пропозиція, фактори, які їх визначають. Еластичність попиту і пропозиції.
- •23. Суть закону попиту і пропозиції, його графічне зображення.
- •24.Конкуренція і ринок. Види і типи конкуренції. Методи конкурентної боротьби.
- •25.Монополія і конкуренція. Форми монополії і наслідки монополізації економіки. Антимонопольна практика і антимонопольне законодавство.
- •26. Підприємництво, його суть, мета і основні форми. Принципи і функції підприємництва.
- •27. Малий бізнес. Малі підприємства, їх суть, система організації, принципи діяльності.
- •28. Домашні господарства в ринкових умовах.
- •29. Акціонерні товариства і акціонерний капітал. Акції і облігації.
- •30. Підприємництво в сільському господарстві, його особливості.
- •31. Земельна рента
- •32. Підприємство….
- •33. Капітал…..,кругооборот…
- •34. Капіталізм як принципово нова економічна формація,етапи його розвитку.
- •37. Суть і особливості перехідної економіки,її типи,основні ознаки. Моделі перех екон.
- •38.Необх держ регулюв екон,його суть.Основні форми і методи держ регулюв екон.
- •39. Бюджетно – податкове рег. Ек.
- •40. Грошово – кредитне регулюв екон.
- •41. Соц.Політика держави.
- •42. Суспільний продукт як рез ви-ва,його структура.Вартісні і нат-реч форми сусп. Продукту.
- •43. Методи обчислення сукупн. Сусп. Продукту.
- •44. Відтворення сусп. Продукту.Види відтвор.Типи розшир відтвор.
- •45. Моделі реалізації сп Кене, Маркса, Леонтьєва
- •46. Економічне зростання як метаекон сист. Механізм екон зрост,типи зрост.Теорії екон зрост.
- •47. Інвестиції та ек. Зростання. Ефекти мультиплікації і акселерації.
- •48. Економічні цикли, їх суть, види. Теорія ек. Цикл.
- •50.Нац дохід як дохід нації.Механізм розподілу нац. Дох. Перерозподіл нац. Доходу.
- •51.Споживання та заощадження:суть,ф-ції,графічне зображення.
- •52. Суспíльні фóнди споживання.
- •54.Світове господарство :суть,закономірність формування,етапи розвитку.
- •55.Міжнар поділ праці(мпп),його суть,типи особливості на сучасн. Етапі.
- •56. Міжнародна торгівля.
- •58. Міжнар. Ек. Інтеграція.
- •57. Світовий ринок позич. Капіталу. Міжнар. Кредит та його форми
- •53. Сімейний бюджет.
- •60. Міжнародна трудова міграція.
40. Грошово – кредитне регулюв екон.
До фінансових методів державного регулювання економіки відноситься також грошово-кредитне регулювання. Грошово-кредитне регулювання здійснюється державою за допомогою грошово-кредитної політики. Це сукупність заходів держави, які направлені на регулювання пропозиції грошей, грошового обігу з метою встановлення рівноваги на грошовому ринку. Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є грошовий попит, грошова пропозиція та ціна грошей. Грошовий попит – це попит на реальну грошову масу.
Він включає:
попит на гроші для угод (операційний попит) – це попит, який залежить від номінального ВВП. Чим більша загальна грошова вартість товарів і послуг, тим більше потрібно грошей для угод;
попит на гроші як активи (номінальний попит) – це попит, який випливає з функції грошей як засобу заощадження. Чим більше грошей бажають заощаджувати економічні суб’єкти, тим більший номінальний попит. Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші.
Пропозиція грошей – це сума готівки та обов’язкових резервів. Вона залежить від грошової бази (пряма залежність), від норми резервування (обернена залежність). Якщо попит і пропозиція співпадають, встановлюється рівновага. Точці рівноваги відповідає рівноважна процентна ставка. Щоб досягти рівноваги на грошовому ринку, держава використовує такі варіанти грошово-кредитної політики:
- гнучка – це політика, при якій проміжною ціллю є фіксація процентної ставки на певному рівні. Пропозиція грошей регулюється так, щоб підтримати процентну ставку на фіксованому рівні;
- жорстка – це політика, спрямована на фіксацію стабільного обсягу грошової маси;
- проміжна – це політика, при якій при зміні попиту на гроші пропозиція змінюється в обсязі, недостатньому для підтримки процентної ставки на фіксованому рівні;
- стримувальна (політика дорогих грошей) – це політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат;
- стимулювальна (політика дешевих грошей) – це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.
41. Соц.Політика держави.
Соціальна політика будь-якої держави передбачає визначення глибинних тенденцій розвитку у всіх сферах соціально-політичного життя, що обумовлюють процес розвитку соціального буття і соціальної безпеки людини та цілеспрямований вплив на них суб’єктів регулятивної діяльності. Політика такого типу має створити необхідний економічний механізм для розв’язання суперечностей як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру в економіці.
Суть соціальної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціально спрямована економіка, яка дасть людині все необхідне для нормального життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідомої коаліції людей, що обрали шлях розбудови вільної демократичної держави. Ця політика має сприяти створенню достатньої кількості робочих місць, умов для одержання нових професій, підвищення кваліфікації, сприяти оздоровленню умов праці, поліпшенню медичного обслуговування і профілактичного контролю. Соціальна політика держави виходить з необхідності надання конкретної допомоги злиденним верствам і прошаркам населення: самотнім громадянам похилого віку, тим, які втратили здатність до самообслуговування, хворим, дітям та ін. Поряд з цим проголошується життєздатність поєднання свободи громадян з їхньою відповідальністю: кожного перед суспільством і суспільства за кожного громадянина держави. Згідно з положеннями соціальної політики громадянам країни мають бути дані рівні стартові можливості – зрозумілі і справедливі; тільки соціальна справедливість сприяє солідарності громадян у суспільстві, створює передумови дл соціального консенсусу, взаємодії та гармонії у повсякденному житті.
Метою соціальної політики держави є забезпечення збалансованого функціонування суспільства, досягнення в суспільстві злагоди, стабільності та соціальної цілісності, самодостатнього рівня життєдіяльності людей. Метою соціальної політики є надання кожному членові суспільства можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності, одержувати дохід, поліпшувати добробут.
Метою і завданням політики соціального добробуту є поліпшення життя людей шляхом піднесення життєвого і якісного рівня, утвердження соціальної справедливості і забезпечення найбільшої реалізації можливостей особи бути здоровим, освіченим і соціально активним громадянином держави.