38.Необх держ регулюв екон,його суть.Основні форми і методи держ регулюв екон.

Основним регулятором економіки є ринок. Але ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва. Як суб’єкт економічного регулювання, ринок має певні обмеження:

- не володіє механізмом, здатним протистояти спаду виробництва, безробіттю, інфляції;

- не забезпечує суспільство благами, потреба в яких не залежить від індивідуальної платоспроможності;

- на ринок впливають монопольні утворення;

- взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки – нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів.

Ці обмеження компенсуються за допомогою державного регулювання. Державне регулювання економіки – сукупність заходів держави, які направленні на розвиток економіки з метою її стабілізації. На регулювання економіки спрямовані такі функції держави:

• визначення пріоритетів та засобів розвитку економіки;

• формування правових засад розвитку економіки;

• захист конкуренції;

• розподіл та перерозподіл доходів та ресурсів;

• виробництво суспільних благ;

• розробка і здійснення цілеспрямованої державної структурної політики;

• регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Об’єктами державного регулювання є сфери, галузі, регіони, ситуації, умови соціально-економічного життя, де виникли або можуть виникнути проблеми, які вимагають державного втручання. Суб’єктами державного регулювання є суб’єкти виконання і суб’єкти впливу. Суб’єкти виконання – це держава та її законодавчі, виконавчі і судові органи різних рівнів. Суб’єкти впливу – це фізичні, юридичні особи, громадські і політичні об’єднання, засоби масової інформації тощо.

Державне регулювання економіки здійснюється в таких формах:

- бюджетно-податкове регулювання – це регулювання, пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами;

- грошово-кредитне регулювання – це діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки;

- цінове регулювання – це вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих чи адміністративних заходів з метою проведення структурної політики, стимулювання виробництва тощо;

- адміністративно-економічне регулювання – це регулювання, яке передбачає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринку.

Методи державного регулювання – це сукупність прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. Методи умовно можна поділити на дві групи:

1) прямі методи – це методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси. До них відносяться:

- держконтракт і держзамовлення – це угоди між державою і суб’єктами господарювання щодо виготовлення певного товару чи надання послуг з метою задоволення потреб суспільства;

- субсидія – це форма цільової допомоги держави окремим суб’єтам економіки;

- субвенція – це допомога, що надається державою в екстремальних ситуаціях;

- дотація – це доплата з державного бюджету з метою збалансування бюджетів нижчих рівнів;

- ліцензія – це дозвіл держави на право займатись певним видом діяльності;

- фіксовані ціни і тарифи – це державне закріплення цін на товари і послуги на певному рівні;

- державні стандарти і нормативи – це встановлення єдиних вимог, норм якості, фізичних властивостей, ваги, кількості тощо.

2) непрямі методи – це сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки. До них відносяться:

- правові методи – це система законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання;

- економічні методи – це створення державою стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання і зумовлювати їх поведінку (ставка податку, облікова ставка, норма амортизації тощо);

- адміністративні методи – заходи державної влади – заборони, дозвіл або примус (укази, розпорядження, санкції за порушення тощо).