34. Капіталізм як принципово нова економічна формація,етапи його розвитку.

Капіталістичний спосіб виробництва починає розвиватися в окремих країнах на початку XVI століття. Об'єктивними основами виникнення і розвитку капіталізму є:

- процес відчуження безпосередніх працівників від засобів вироб­ництва і формування приватної капіталістичної власності;

- наявність юридично вільних найманих працівників, які позбавлені влас­ності на засоби виробництва, але є власниками своєї робочої сили;

- розвинене товарне виробництво, яке набуває всезагального характеру, коли робоча сила перетворюється на товар;

- ринковий механізм регу­лювання економіки, який базується на приватній капіталістичній влас­ності і передбачає наявність вільної конкуренції, стихійного ціноутворення, стихійного переливу капіталу всередині галузей і між галузями;

- підпорядкування економічної системи закону виробництва додаткової вартості, що виявляється на практиці у формі прибутку.

Методами первісного нагромадження капіталу були також система протекціонізму, колоніальна торгівля, піратство, державні позики й по­датки та ін. В Україні процес первісного нагромадження капіталу швид­кими темпами здійснювався після скасування кріпосного права.

Капіталізм відрізняється від усіх добуржуазних формацій використанням машинної техніки. Поява робочих машин забезпечила значне зростання продуктивності праці та здешевлення товарів. Було створено новий технологічний спосіб виробництва, який став адекватною основою функціонування і розвитку капіталістичних виробничих відносин

37. Суть і особливості перехідної економіки,її типи,основні ознаки. Моделі перех екон.

У процесі свого розвитку будь-яка система проходить декілька стадій: становлення, зрілість, занепад. Стадія становлення означає нисхідний рух старої системи та висхідний рух нової системи. Трансформаційна (перехідна) економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм. Причинами трансформації є:

• урівноваженість як необхідна передумова самооновлення;

• багатовимірність системних перетворень;

• динамічність узгодження складових елементів системи;

• поєднання тенденцій світового еволюційного розвитку та національних особливостей трансформаційних перетворень.

Перехідні економіки можна класифікувати за аспектами цивілізаційного та формаційного процесів.

За аспектом цивілізаційного процесу розрізняють такі перехідні періоди:

- від неоліту до бронзового віку;

- від бронзового до залізного віку;

- від залізного до передіндустріального віку;

- від передіндустріального до індустріального віку;

- від індустріального до постіндустріального віку.

За аспектом формаційного процесу розрізняють перехідні економіки:

- від первісного до рабовласницького ладу;

- від рабовласницького ладу до фоедалізму;

- від феодалізму до капіталізму;

- від соціалізму до капіталізму ( для постсоціалістичних країн).

Для перехідної економіки характерні такі ознаки:

• нестійкість: пояснюється тим, що в перехідних системах змінюється сам механізм розвитку, що порушує стійкість системи;

• невизначеність: пояснюється здатністю елементів системи до самоорганізації;

• багатоваріантність самоорганізації системи: пояснюється різноманітністю устремлінь, цілей, бажань стосовно майбутнього суспільного устрою;

• історичність: зумовлена характером умов переходу, природними, економічними, регіональними, політичними та соціальними особливостями країн, які формують специфіку моделей переходу;

• суперечності перехідних економік є суперечностями розвитку. Це суперечності між старим і новим в надрах самої економічної системи.

В сучасних умовах здійснюється перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової. Адміністративно-командною економікою називають товарну форму виробництва, основою якої є державна власність на матеріальні ресурси і продукти, а всі питання, пов'язані з виробництвом, розподілом та споживанням

Головними завданями перехідного періоду від адміністративно-командної до ринкової системи є:

• реформування відносин власності;

• роздержавлення і приватизація;

• демонополізація;

• лібералізація;

• макроекономічна стабілізація;

• формування ринкової інфраструктури;

• соціальний захист найвразливіших верств населелення.