3. Урегулювання конфлікту за участю третьої сторони

Таке урегулювання називається медіацією.

Медіація – це спеціальний вид діяльності, що полягає в оптимізації за участю третьої сторони процесу пошуку опонентами вирішення проблеми, яке б дозволяло припинити конфлікт.

Медіатором виступає , як правило, одна людина, рідше група з двох-трьох і більше фахівців. Він може сам втручатися в конфлікт ,а може регулювати його за проханням учасників.

В залежності від гостроти конфлікту, значущості вирішуваної проблеми і особливостей опонентів медіатор може реалізовувати один з п’яти типів урегулювання:

1. Третейський суддя – найбільш авторитетна роль, він вивчає проблему, вислуховує обидві сторони і виносить вердикт, який не оскаржується.

2. Арбітр – схожий до попереднього, але сторони можуть не погодитися з рішенням і оскаржити рішення у вищих інстанціях.

3. Посередник – забезпечує конструктивне обговорення проблеми, але остаточне рішення лишається за опонентами.

4. Помічник – бере участь з метою удосконалення обговорення, організації зустрічей і переговорів, не втручається в полеміку і прийняття н.

5. Спостерігач – своєю присутністю в зоні конфлікту стримує сторони від порушення минулих домовленостей або від взаємної агресії. Створює умови для вирішення конфліктів шляхом переговорів.

Приблизний процес медіації

1 етап. Знайомство з конфліктом і опонентами. (вивчення проблеми і ситуації).

2 етап. Робота з опонентами. (зустрічі).

3 етап. Ведення переговорів (медіатор слідкує, що і як говорять опоненти, виправляє їх, підбадьорює або осуджує).

Медіатор, як правило, сприятливо впливає на завершення конфлікту.

Фактори ефективності медіації:

1. Мотивованість обох сторін на спільну роботу.

2. Особливості і характер діяльності медіатора.

3. Наполегливість в діях медіатора.

4. Ступінь напруженості конфлікту.

5. Тривалість конфлікту.

6. Характер стосунків сторін.

7. Обрані тактики і техніки урегулювання (визначаються ситуацією, а не особливостями медіатора).

Види тактик взаємодії медіатора з опонентами

1. Тактика почергового вислуховування – на спільній зустрічі для розуміння ситуації, коли роз'єднання сторін неможливе.

2. Угода ведення переговорів за участю обох сторін для прийняття компромісних рішень.

3. Човникова дипломатія – медіатор роз’єднує опонентів і постійно курсує між ними, формує різні аспекти угоди.

4. Тиск на одного з опонентів – тиск на одного з опонентів з метою досягнення його поступок.

5. Директивний вплив – акцентування на слабких моментах в слабких позиціях опонентів, мета примирення сторін.

В діяльності керівника доцільно використовувати такі типи медіаторства як арбітр і посередник.

4. Переговорний процес як спосіб розв’язання конфліктів

Переговори – такий спосіб завершення конфлікту, коли опоненти вичерпали можливості силового розв’язання протиріччя.

Види переговорів згідно з їх цілями:

• Переговори про продовження діючих угод;

• Переговори про нормалізацію стосунків;

• Переговори про перерозподіл;

• Переговори про створення нових умов;

• Переговори по досягненню побічних ефектів.