Види тактик

1. Жорсткі тактики

• Тактика захоплення і утримання об'єкта конфлікту

• Тактика фізичного насильства (шкоди)

• Тактика психічного насильства (шкоди) - зневажання, грубість, образливі жести, наклеп, брехня, приниження негативна особистісна оцінка та ін.

• Тактика тиску - пред'явлення вимог, вказівок, наказів, погроз, ультиматумів, компромату, шантаж.

1. Нейтральні тактики:

• Тактика демонстративних дій (з метою звертання уваги на свою персону, публічні висловлювання, скарги на здоров’я, невихід на роботу, заздалегідь невдала спроба самогубства, невідмінні зобов'язання)

• Санкціонування - вплив на опонента за допомогою стягнення, збільшення робочого навантаження, накладання заборони, відкрита відмова від виконання

• Тактика коаліції (утворення союзів, збільшення групи підтримки за рахунок керівників, громадськості, друзів, родичів, звернення в ЗМІ, органи влади)

1. М’які тактики:

• Тактика фіксації своєї позиції (75-80% конфліктів) - ґрунтується на використанні фактів, логіки для підтвердження своєї позиції (переконання, прохання, критика, висування пропозицій та ін.)

• Тактика дружелюбності - коректне звертання, демонстрація готовності вирішувати проблему, пропозиція допомоги, послуга, пробачення, заохочення

• Тактика угод - взаємний обмін благами, обіцянками,поступками, пробаченнями.

Персональні методи управління конфліктами акцентують увагу на можливостях суб'єкта (керівника) активно протистояти конфліктам і використовувати особистісні (персональні) стилі керівництва (адміністративні, соціально-психологічні та ін.) залежно від стилю керівництва (авторитарного, демократичного, ліберального):

• використання влади, позитивних і негативних санкцій, заохочення і покарання учасників конфлікту;

• зміна конфліктної мотивації співробітників за допомогою впливу через адміністративні методи;

• переконання учасників конфлікту, проведення роз'яснювальної бесіди про значимість безконфліктної поведінки;

• зміна складу учасників конфлікту і системи їх взаємодії переміщенням людей всередині організації, звільнення;

• входження керівника в конфлікт у якості експерта або арбітра і пошук згоди шляхом спільних переговорів та ін.

Внаслідок застосування будь-якого з розглянутих методів розробляється рішення, а також прораховуються витрати на його реалізацію. Оскільки вирішення конфлікту пов'язане з подоланням значних емоційних переживань, то будь-яке рішення, крім витрат традиційних ресурсів (інформаційних, матеріальних) передбачає прорахунок витрат необхідної кількості емоційних ресурсів (психологічних, фізичних) для пропонованого виходу з конфлікту.

Внутрішньоособистісні методи полягають в умінні правильно організувати свою власну поведінку і висловлювати свою точку зору, не спричинюючи при цьому психологічної захисної реакції з боку опонента.

При цьому слід пам'ятати, що часто для вирішення внутрішньоособистісних конфліктів їх носії потребують психологічної, а іноді й психотерапевтичної допомоги. У табл. 4 запропоновано способи розв'язання внутрішньоособистісних конфліктів.

Таблиця4. Способи розв'язання внутрішньоособистісних конфліктів
Спосіб розв'язання	Зміст дій
Компроміс	Зробити вибір на корись якогось варіанту і приступити до його реалізації
Ухиляння	Ухиляння від розв'язання проблеми
Переорієнтація	Зміна домагань по відношенню до об'єкта, що спричинює внутрішню проблему
Сублімація	Переведення психічної енергії в інші сфери діяльності (заняття мистецтвом, спортом, музикою тощо)
Ідеалізація	Відхід від дійсності, віддавання мріям, фантазіям
Витіснення	Придушення почуттів, прагнень, бажань
Корекція	Зміна "Я-концепції" в напрямі досягнення адекватного уявлення про себе