3. Аудит податкової звітності: основні етапи

 

Аудиторська перевірка податкової звітності здійснюється з метою підтвердження її повноти та достовірності, а також її відповідності чинному законодавству України. Процес аудиту зобов’язань за податками зборами варто розглядати як перевірку даних бухгалтерського обліку операцій з оподаткування, показників податкової та фінансової звітності, дотримання облікової та податкової політик підприємства з метою висловлення аудитором незалежної та об’єктивної думки про те, що звітність достовірна та відповідає вимогам податкового законодавства України.

Плануючи перевірку зобов’язань за податками і зборами, потрібно враховувати всі методичні основи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. В результаті етапу планування аудитор складає два документа – план і програму. План аудиту визначає лише строки, обсяг та порядок проведення аудиторської перевірки. На відміну від плану, програма містить повну сукупність аудиторських процедур, за допомогою яких визначається стратегія подальшого здійснення перевірки заборгованості підприємства перед бюджетом. Тому великий практичний інтерес складає саме методика побудови програми аудиту зобов’язань за податками і зборами [2].

Відповідно до міжнародних стандартів аудиту 300 «Планування» аудитору для здійснення аудиту податкової звітності необхідно скласти і документально оформити загальний план аудиту, описавши в ньому передбачувані обсяг і порядок проведення аудиторської перевірки. Форма й зміст загального плану аудиту можуть змінюватись залежно від масштабу й специфіки діяльності клієнта, складності перевірки і конкретних методик, що застосовується аудитором.

Аудиторові необхідно скласти і документально оформити програму аудиту, яка визначає аудиторські процедури з точки зору їх: характеру, часових рамок, обсягу.

Програма аудиту може бути набором інструкцій для аудитора, що виконує перевірку, і одночасно засобом контролю й перевірки належного виконання роботи асистентам. У процесі підготовки програми аудитор зобов’язаний приймати до уваги:

·     отримані їм оцінки невід’ємного (властивого) ризику й ризику контролю;

·     необхідний рівень упевненості, який повинен бути забезпечений при процедурах перевірки по суті;

·     часові рамки тестів контролю й процедур перевірки по суті;

·     координацію будь-якої допомоги, залучення інших аудиторів.

Аудиторові слід документально оформити програму аудита, позначити номером або кодом кожну аудиторську процедуру, щоб у процесі роботи робити посилання на них у своїх робочих документах [1].

Крім загального плану аудиту податків, внесків, зборів, щоб отримати достатні аудиторські докази, аудиторові необхідно скласти також програму аудиту зобов’язань за податками і зборами, що включає:

1. Тестування господарських операцій:

·          тестування контрольних моментів системи внутрішнього контролю заборгованості за податками і зборами;

·          операції по суті щодо очікуваних помилок та викривлень в облікових документах.

2. Аналітичні процедури:

·          порівняння показників зобов’язань підприємства за податками і зборами із середніми показниками по галузі;

·          аналіз заборгованості за поточний та попередній періоди;

·          визначення тенденцій зростання боргів підприємства.

3. Тести окремих елементів сальдо:

·          оцінювання рівня суттєвості та внутрішньогосподарського ризику контролю зобов’язань;

·          тестування контрольних моментів та перевірка операцій по суті;

·          здійснення аналітичних процедур щодо сальдо рахунку зобов’язань за податками і зборами.

Наступним кроком складання програми аудиту заборгованості за податками і платежами є визначення переліку рахунків, на яких відображаються податки і збори. Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій для обліку податків і зборів відведено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами», який має такі субрахунки: 641 «Розрахунки за податками», 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами», 643 «Податкові зобов’язання», 644 «Податковий кредит». Підприємство може відкривати аналітичні рахунки у розрізі існуючих субрахунків, тому аудитору необхідно ознайомитись з робочим планом рахунків суб’єкта, що перевіряється, та перевірити правильність ведення обліку на відповідних рахунках [2].

Найважливішим етапом перевірки є визначення процедур щодо аудиту зобов’язань за податками і зборами. Аудиторські процедури мають встановлюватись відповідно до визначеної мети, поставлених завдань та прописуватись у програмі перевірки заборгованості. Аудитор може на власний розсуд, використовуючи свої знання та навички, коригувати їхній склад, враховуючи специфіку діяльності конкретного підприємства та організації облікового процесу. Це важливе питання варто враховувати також при розробці робочої документації аудиту розрахунків з бюджетом [1].

Використання програми аудиту зобов’язань допоможе вирішити існуючі проблем методичного, організаційного та технічного характеру, а також сприятиме підвищенню якості та достовірності аудиторського висновку, складеного за результатами перевірки.

10 семінар 1. Програмне забезпечення для аудитора Досвід переконує, що при проведенні аудиту використовуються програми бухгалтерського обліку, юридичні бази даних, програми аналізу фінансово-господарської діяльності, деякі інші спеціалізовані програми.

Юридичні бази даних із законодавства /Ці програми виконують головну роль — дають змогу швидко відшукати, переглянути і роздрукувати потрібний нормативний документ із бухгалтерського обліку, оподаткування різних видів діяльності, правового регулювання підприємництва.

Довідники Аудитори широко використовують довідники різних ставок податків, банківських процентів, курсів валют, допустимі норми витрат на рекламу, представницьких витрат, витрат на відрядження, розмірів мінімальної оплати праці, коефіцієнтів тарифної сітки та інших важливих свідчень. Такі довідники в юридичних базах відсутні, і треба переглянути багато документів, щоб відшукати одну-дві потрібні цифри, а в бухгалтерських програмах зазвичай представлені тільки ті довідники, які використовуються в програмі напряму для бухгалтерського обліку.

Електронні таблиці Це найпростіший засіб, який дає змогу швидко провести розрахунки. Існує думка, що весь бухгалтерський облік підприємства можна подати у вигляді певного числа електронних таблиць, які містять бухгалтерську інформацію і пов'язані між собою. Дійсно, легко зрозуміти, як у вигляді однієї таблиці подається журнал проводок, у вигляді другої — головна книга, у вигляді третьої — баланс. Можна створити і проміжні таблиці: накопичувальні відомості операцій по рахунку, журнали-ордери. Відомі приклади, коли аудитор застосовує прості засоби для перевірки результатів. Для цього необхідний досвід роботи з електронними таблицями. Аудитор отримує великі можливості щодо перевірки журналів-ордерів, балансу на основі повторного (але автоматичного) рахунку. Відома також практика застосування таблиць для аналізу підсумкової звітності підприємства.

Бухгалтерські програми Існує багато програм, які здатні допомогти при проведенні аудиту. Такі програми мають певні характерні риси: ♦ Простота. Складну і перевантажену програму дуже важко використовувати для цілей аудиту. ♦ Швидкість. Програма повинна працювати швидко. Ця характеристика, як переконує досвід, в основному не залежить від швидкості комп'ютера: повільні програми працюють повільно на будь-яких комп'ютерах. ♦ Гнучкість. Програма повинна швидко переналагоджуватися на підприємства, які мають іншу специфіку бухгалтерського обліку, наприклад, страхові компанії, інвестиційні фонди, торговельні, виробничі підприємства і т. ін. Аудитору потрібен не тільки інструмент, але й деякі варіанти налагодження, які надаються розробниками, інакше на цю роботу буде витрачатися невиправдано багато часу, оскільки іноді доводиться "відгадувати" алгоритми, реалізовані авторами програми. ♦ Розвинений контроль операцій. Контроль повинен проводитися не в момент занесення інформації, а окремо, коли в цьому є необхідність. Принцип кожного аудитора — контроль повинен бути "м'яким". ♦ Різні форми звітів, які подають одну і ту ж інформацію, але з різних сторін, у різних розрізах. Відмовки розробників, що ту саму інформацію можна отримати, але в іншому вигляді, не приймаються, оскільки аудитор може мати власну думку про те, яка інформація і в якому вигляді може йому знадобитися. ♦ Можливість сторнування операцій, оформлених неправильно. Аудитор повинен мати можливість отримати в програмі баланс, який був поданий у податкову інспекцію, якщо навіть у ньому були помилки, і, крім того, внести виправні записи, щоб отримати правильні баланс і підсумки. Аудитору можуть бути потрібні також програми складання звітності, аналогічні тим, які вже використовуються в податкових інспекціях України. Підприємства, які використовують цю програму, можуть подавати баланс та інші звітні форми в податкові органи на дискеті. У таких програмах, як правило, є блок формально-логічного тестування введеної звітної інформації. Більше того" слід повідомляти користувачів про характер помилок і можливі стосовно їх виправлення.