Завдання

При здійсненні аудиту готівково-розрахункових операцій аудитору необхідно:

1) дати оцінку стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей у касі підприємства; 2) у залежності від оцінки стану внутрішнього контролю встановити метод організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінований, та визначити необхідність проведення фактичного контролю. 3) перевірити за обраним методом: ♦ забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей у касі при надходженні їх із банку і при здаванні їх у банк; ♦ забезпечення порядку збереження чекових книжок; ♦ забезпечення контролю за випискою чеків і отримання за ними грошей; ♦ дотримання порядку документального надходження грошей у касу і їх видачі; ♦ своєчасність оприбуткування готівкових грошей; ♦ дотримання ліміту готівки в касі й умов видачі грошей під звіт на операційні та інші потреби; ♦ стан обліку касових операцій; ♦ застосування реєстраторів розрахункових операцій. Предметна область дослідження

Інформація про наявність та рух готівкових коштів знаходить відображення на рахунку ЗО "Каса" та в бухгалтерській звітності: Ф. І "Баланс", розділ II, у складі рядків 230 і 240; Ф. З "Звіт про рух грошових коштів"; Ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності", розділ VI "Грошові кошти", рядок 640.

Рахунок 30 "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства.

Рахунок 30 "Каса" має такі субрахунки:

301 "Каса в національній валюті"

302 "Каса в іноземній валюті".

За дебетом рахунку 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом — виплата грошових коштів із каси підприємства.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки "Операційна каса в національній валюті" та "Операційна каса в іноземній валюті".

При аудиті операцій з грошовими коштами використовуються наступні джерела інформації: касові плани, прибуткові і видаткові касові ордери і виправдовуючи документи, додані до них, касові книги і звіти касира, банківські виписки по поточних та інших банківських рахунках, інші банківські документи, чекові книжки, корінці використаних чеків і анульовані чеки, журнали реєстрації касових ордерів, а також дані синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку по всіх операціях із грошовими коштами, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок), акти перевірок каси контролюючими органами. Оцінка стану внутрішнього контролю

У своїй роботі аудитор значну увагу звертає на рівень внутрішнього контролю на підприємстві, від якого значною мірою залежить обсяг перевірки, її особливості тощо. Тестування внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій повинно дати інформацію (або спростувати її) про те, що на підприємстві:/ ♦ несумісні обов'язки розподілені; ♦ касові операції здійснюються у відповідності з чинним законодавством; ♦ збереження грошових коштів забезпечене належним чином; ♦ касові операції належним чином контролюються. Із цією метою аудитор вивчає такі питання:

♦ наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі; ♦ наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок; ♦ наявність ознак формального проведення перевірок каси: призначення в комісії по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акта, які свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готу♦ надання права підпису прибуткових і видаткових касових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;

♦ формальне проведення перевірок каси при зміні (звільненні) касирів; ♦ відсутність у штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства; ♦ наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром; ♦ застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням. Відповідальність за дотримання порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємств, головного бухгалтера і касира. При проведенні перевірки стану внутрішнього контролю аудитор використовує різні аудиторські процедури, в тому числі опитування. Результати опитування відповідальних осіб можуть бути різноманітними: касир може не знати, чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства - про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Незбіг у відповідях на поставлені аудитором запитання також може свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.

СЕМІНАР 8

1. Метою аудиту розрахунків із бюджетом є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки за всіма податками і зборами, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок їх нарахування та сплати до відповідних рівнів бюджету. На даному етапі підприємства й організації несуть великий податковий тягар. Підприємства сплачують обов'язкові загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори, визначені органами місцевого самоврядування (табл. 13.1). Загальнодержавні податки встановлюються державою і є обов'язковими. Органи місцевого самоврядування встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Вони мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів. У зв'язку з величезним податковим тиском на підприємства останні намагаються оптимізувати податки як законними, так і незаконними методами./ Так, нарахування на заробітну плату становлять 37%; нарахування амортизації суперечить порядку її нарахування за бухгалтерським обліком (бухгалтерський облік ведеться за аналогом міжнародних стандартів); податок на прибуток нараховується за схемою, теж далекою від порядку визначення прибутку за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, складеної за вимогами національних і міжнародних стандартів. У результаті часто буває, що підприємство має фінансові збитки і платить податок на прибуток. Тобто фіскальна політика спрямована лише на поповнення державної казни без урахування інтересів платників податків. Тому підприємства приховують правдиву інформацію щодо бази оподаткування, намагаються знизити шляхом обману податковий тиск, а нестабільність податкового законодавства, часті нововведення в розрахунки з бюджетом призводять до помилок у нарахуванні та сплаті податків. В зв'язку з цим зростає ризик невиявлення та аудиторський ризик у цілому.

Завдання Основне завдання аудиту розрахунків із бюджетом — ретельна перевірка правильності нарахування податків і зборів та своєчасності їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком. Функціональні завдання — консультування платників податків і зборів з питань оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків із бюджетом, а також з метою уникнення переплат та попередження фінансових санкцій з боку фіскальних органів держави; надання консультацій у разі встановлення порушень в оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального оподаткування.

3. Чинним в Україні законодавством “Про податкову систему” встановлено перелік платежів в бюджет і позабюджетні фонди, порядок нарахування та розрахунків в бюджет платежів податків у розрізі їх видів. Основні напрямки аудиту розрахунків по всім видам податків: 1) перевірка повноти нарахування платежів (чи включено в реєстр платників, правильність визначення фактичного оподаткованого обороту та нормативної ставки оподаткування, правомірність пільгового оподаткування); 2) перевірка повноти та своєчасності перерахувань за призначенням платежів до бюджету чи позабюджетних фондів; 3) Контроль відображення в б/о операцій по цих видах розрахунків; 4) перевірка своєчасності і правильності складання встановленої звітності по видах податків і державних позабюджетних фондів.  В процесі аудиту треба уточнити правильність визначення оборотів і залишків на рахунку № 64 “Розрахунки по податках і платежах” в розрізі видів податків та на рахунку № 65 “Розрахунки зі страхування” - по видах фондів. Для цього дані відповідних синтетичних рахунків з книги головних рахунків порівнюють з даними аналітичних рахунків в журналі-ордері № 3, чи спеціальних машинограмах, які ведуть у розрізі видів податків. Своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом можна встановити визначаючи методом порівняння даних, дані виписок банків та прикладених до них платіжних документів по датах платежів та обсягах нарахувань з бух. Записами в журналах ордерах, книзі головних рахунків.  Особлива увага звертається на обґрунтованість включення у витрати виробництва та обігу, валові видатки.  Методом перевірки кореспонденції бух. рахунків з операцій по нарахуванню та сплати різних податків, прирівнених по них платежів (місцеві податки і збори), штрафних фінансових санкцій за порушення податкового законодавства встановлюються факти необґрунтованого включення видатків у витрати виробництва чи обігу, покриття збитків за рахунок підприємства замість посадових осіб, з вини яких допущено пропуск строків платежів, неправильне нарахування податкових платежів. 31. Аудиторське свідчення.  Для досягнення мети аудиту аудитор повинен зібрати інформацію — аудиторські свідчення, які допоможуть йому обгрунтувати свою думку щодо достовірності фінансової звітності. У процесі аудиту нагромаджуються не лише докази достовірності фінансової звітності, але й якості його здійснення. Ці докази, оформлені документально, як і основні свідчення достовірності звітності, називаються робочими документами аудитора. Але традиційно аудиторськими свідченнями вважають лише інформацію відносно достовірності фінансової звітності.  Отримані аудиторські свідчення повинні відповідати певним вимогам щодо їх кількості та якості. Основними факторами, які формують вимоги до аудиторських свідчень, є необхідність належної обґрунтованості аудиторського висновку та дотримання економічності аудиту. Ці факти мають протилежний вплив. Чим більше свідчень буде зібрано, тим обгрунтованіше буде висновок, але аудитор завжди працює в умовах обмеження часу перевірки та її вартості. Досягнення певної рівноваги між вказаними факторами можливе лише при врахуванні як кількісних, так і якісних характеристик свідчень.  Кількість свідчень визначається поняттям достатності з точки зору можливості обґрунтувати висновок на підставі вибіркової перевірки. У першу чергу вона залежить від оцінки властивого ризику та ризику контролю. Тому аудиторії приймають до уваги такі фактори, як загальний стан галузі, становище підприємства, стан системи внутрішнього контролю, можливість порушень з боку керівництва і т.д.  Якість аудиторських свідчень пов'язана з рівнем ризику і з рівнем суттєвості таким чином: — в умовах високого властивого ризику та ризику контролю потрібно більше достовірних свідчень (тих, до яких вище рівень довіри), а рівень допустимо помилки встановлюється вищим; — в умовах низького властивого ризику та ризику контролю аудитор може довіряти внутрішнім свідченням (документам, що знаходяться на підприємстві), рівень суттєвої помилки знижується. Для отримання свідчень аудитор застосовує певні методи і прийоми, виконує аудиторські процедури. Потрібно зауважити, що взагалі під час аудиту виконуються не лише спеціальні тести, сам процес аудиту має багато спільного із загально-науковим дослідженням. Методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції широко використовуються, наприклад, під час визначення ризику, суттєвості. Вибіркове дослідження потребує застосування прийомів загальної та математичної статистики, теорії ймовірностей. Отже, використовуються і методи інших наук. Окремі професійні стандарти присвячені особливостям використання методики вибіркового дослідження в аудиті та аналітичних процедур Семінар 9