17.Товарна форма робочої сили. Виробництво додаткової вартості

Робоча сила-сукупність фізичних і розумових здібностей, якими володіє людина і використовує щоразу, коли виробляє будь-які економічні блага. Робоча сила перетворюється на товар лише в умовах капіталістичної власності. Умови перетворення робочої сили на товар:

1)особисто вільна людина, яка може розпоряджатись своєю робочою силою(ліквідація кріпосництва);

2)людина вільна від засобів виробництва і тому змушена продавати свою робочу силу(як наслідок обезземелювання колишніх кріпосних селян);

3)наявність осіб, які володіють засобами виробництва і грошима, мають можливість купувати робочу силу та на основі її використання здійснювати виробництво.

Товар робоча сила-сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці як об’єкт відносин купівлі-продажу між найманим працівником і власником засобів виробництва.

Ціна робочої сили-заробітна плата.

Приріст початково авансованої суми грошей-додаткова вартість(К.Маркс). Власник грошей купує товари за їх вартістю(гроші-товар), продає за їх вартістю(товар-гроші) і одержує в результаті цього більше вартості ніж було вкладено(гроші+додаткова вартість).

18. . Сутність відносин розподілу і формування доходів населення

Розподіл-це сукупність економічних відносин у зв’язку з формуванням доходів, привласненням та споживанням матеріальних та духовних благ.

Об’єктивною основою формування доходів людей є володіння різноманітними економічними ресурсами, багатофакторність економічних дій, які спрямовуються певною системою економічних відносин.

Мірою розподілу є капітал, власність, заощадження, праця, талант, ризик, удача. Володар кожного ресурсу отримує власну частину суспільного доходу залежно від вищевказаних обставин з урахуванням особливостей діючого законодавства, державної соціальної політики, суспільно-політичного устрою, економічної ментальності та традицій народу, інших обставин.

Форми доходів поділяються на особисті доходи та трансферні платежі. Особисті в свою чергу включають:

-прибуток від підприємницької діяльності;

-рента та орендна плата від власності;

-процент від заощаджень та інвестицій;

-заробітна плата;

-доходи від індивідуальної трудової діяльності;

-доход від підсобного господарства;

-доходи від тіньової економічної та кримінальної діяльності.

Трансферні платежі – це надання населенню певної кількості грошей, товарів чи послуг, які мають компенсаційне призначення або являють собою певну матеріальну допомогу згідно із діючим законодавством. Ці бюджетні витрати розраховані перш за все на збільшення доходів і рівня споживання малозабезпечених верств населення.

19.Суть, форми і системи заробітної плати

У ринковій економіці заробітна плата виступає як ціна, що сплачується за використання найманої праці. Для роботодавця зарплата виступає як ціна за ресурс. В умовах досконалої конкуренції ціна на ресурси визначається співвідношенням попиту і пропозиції, а попит і пропозиція, в свою чергу, є похідними від споживчого попиту та рівня цін на товари і послуги, які виробляються за допомогою цих ресурсів. Наприклад, попит на програмістів визначається рівнем попиту на програмне забезпечення галузей економіки та домашніх господарств.

Усі економічні ресурси використовуються одночасно, тому попит на кожний із факторів залежить не тільки від рівня цін на певний ресурс, а й від рівня цін на інші ресурси. Все це означає, що підприємець завжди порівнює, як йому вигідніше вчинити: найняти більше працівників чи збільшити обсяг фізичного капіталу. Підприємець може збільшувати чисельність найманих працівників до тих пір, поки грошова оцінка граничного продукту буде більшою або дорівнюватиме величині заробітної плати. З іншого боку, працівник розраховує на заміщення вартості його робочої сили - відновлення фізичних і духовних здібностей до праці. Ці фактори формують попит і пропозицію на ринку праці, а їх взаємодія - ціну праці або розмір заробітної плати. Фактор заміщення вартості робочої сили лежить в основі встановлення розміру мінімального споживчого кошика та мінімальної ставки заробітної плати.

Заробітна плата, як правило, складається із основної (тарифної) і додаткової. Тарифна частина зарплати визначається за тарифно-кваліфікаційною сіткою і виплачується працівникові, якщо він відпрацював необхідний час. Ця частина зарплати повинна бути гарантованою і складати не менше 60% від рівня зарплати. Додаткова зарплата значною мірою залежить від результатів праці і виплачується за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці тощо.

Заробітна плата має дві форми: відрядну та погодинну. Кожна з форм зарплати має свої системи.

Відрядна заробітна плата це форма оплати праці, при якій вона нараховується за кожну одиницю виробленої продукції. Всередині відрядної форми можуть використовуватися проста відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-преміальна системи зарплати. Відрядна форма зарплати передбачає також систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці тощо.

Погодинна форма заробітної плати застосовується там, де продукту слід виробляти саме стільки, скільки того вимагає технологія, наприклад, при конвеєрному виробництві. Існує погодинно-нормативна і погодинно-преміальна системи заробітної плати. Перша передбачає оплату за відпрацьований час та при виконанні встановлених нормативів, а друга - ще й додаткову виплату премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці, підвищення якості продукції тощо. В останні десятиліття в розвинутих країнах почали використовувати систему дольової участіробітників у розподілі доходів підприємства, яка дозволяє зацікавити робітників у кінцевих результатах роботи фірми, оскільки вони отримують певну частку прибутку або дивіденди на свої акції.

В Україні організація оплати праці здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень заробітної плати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум зарплати) та профспілки.

Однією з найважливіших і найсуперечливіших проблем, які стоять перед керівництвом нашої країни на сучасному етапі розвитку є проблема нерівномірності розподілу доходів між різними верствами населення.

Необхідною умовою прогресивного розвитку суспільства є органічне поєднання економічного і соціального, що знаходить свою реалізацію у створенні в країні соціально-орієнтованої ринкової економіки, підпорядкованості реформування економіки суспільним цілям .

Сучасні зміни в системі суспільно-економічних відносин в Україні зумовлюють глибинну та масштабну трансформацію всієї системи розподільчих відносин і формування доходів населення. Зростання їхньої диференціації – це одна з основних тенденцій у зміні рівня життя громадян за роки незалежності. Особливість ситуації в Україні полягає в тому, що, маючи невисокий ВВП та невисокі доходи на душу населення, відбувається небувало висока поляризація доходів.

Таким чином, аналіз проблем нерівномірності розподілу доходів між різними верствами населення, розробка і запровадження ефективних регулюючих заходів обмеження процесів суспільної маргіналізації та економічної «тінізації» – не тільки актуальні, а й найбільш складні економічні проблеми, які необхідно вирішити в умовах глобальної економічної кризи на засадах оптимальної узгодженості інтересів різних соціальних верств населення.