45. Економічна рівновага і циклічність

За визначенням П. Самуельсона, рівновага — це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її до саморегулювання у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану в дію автоматично включаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв'язки.

Економічна рівновага є конкурентно - ринковою. Формування її відбувається за певних умов: по-перше, функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів; по-друге, можливість еластичного використан­ня виробничих ресурсів і вільне ціноутворення; по-третє, відсутність монополії та прямого адміністративного втручання держави в систему підприємницької діяльності; по – четверте, наявність розвинутої ринкової інфраструктури.

Формування економічної рівноваги неможливе без поглиблення суспільного поділу праці. Саме суспільний поділ праці, його рівень і характер, що притаманні тій чи іншій економічній системі, зумовлюють суттєві ознаки механізму ринкової рівноваги, принципи його формування і функціонування, визначають специфіку його дії в конкретних історичних умовах.

В економічній теорії розмежовують рівновагу обміну, виробництва, розподілу та споживання. У сукупності вони формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу. В теорії також виділяють поняття повної та часткової, тимчасової та постійної рівноваги.

Епіцентром формування рівноваги в ринковій економіці є потреби людини. Тому вихідною ланкою багатоструктурного механізму ринкової рівноваги є рівновага між платоспроможним попитом населення і пропозицією.

Найбільш загальні умови формування економічної рівноваги простого і розшире­ного відтворення були обґрунтовані К. Марксом у другому томі "Капіталу". Поділивши всю структуру суспільного виробництва на І та II підрозділи — виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання, К. Маркс визначив три основні умови пропорційної реалізації їхніх складових — с, v та т. Головна з них, на якій ґрунтуються дві інші умови, полягає в рівності суми змінного капіталу і додаткової вартості І підрозділу величині використаного у виробничому циклі постійного капіталу II підрозділу, тобто І(у + т) = 11с.

За своїм характером ринкова рівновага завжди відносна. Тому економічний розвиток може бути зображений як циклічний рух від рівноваги, яка склалася, до порушення її і далі до формування на більш високому рівні нової рівноваги більш складного порядку.

Довготривалість циклічності:

• малі цикли (короткострокові коливання ділової активності, які продовжуються 3 — 4 роки);

• середні цикли (строком 7 — 11 років);

• великі цикли (періодичність яких становить 40 — 60 років);

• вікові циклічні коливання, наприклад вікові цикли лідерства.

Кожен економічний цикл складається з 4 фаз.

а) криза; б) депресія; в) пожвавлення; г) піднесення.

а) Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного.

- вона розпочинається труднощами збуту готової продукції. Починається затоварювання і підпр-ва на склад.

- скорочується обсяг виробництва;

- зростає безробіття і скорочується номінальна зарплата, зменшуються реальні доходи.

- з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками;

- зростає попит на позичковий капітал і збільшуються процентні ставки за кредит.

б) депресія - це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.

Характерні риси:

- поступово реалізуються товарні запаси;

- поступово зростає сукупний попит;

- скорочується попит на кредитні ресурси.

в) пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.

Характерні риси:

- перехід до стійкого розширення виробництва;

- зростання попиту на сировину, паливо, енергію;

- зростання попиту на робочу силу;

зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Обсяг виробництва нарешті досягає докризового рівня, зростають ціни, прибуток і зарплата, економіка вступає у піднесення.

г) піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.

Характерні риси:

- значний приріст виробничих інвестицій;

- зростання попиту на товари

- розширення комерційної діяльності;

- зростання ставки проценту.