Показник рівня життя

Таблиця 3.3

Показник рівня життя	Британія	Франція	Данія	Нідерланди	Німеччина	Польща	Італія	Швеція	Ірландія	Іспанія	Україна
Доход сім’ї за рік, тис. євро	35,7	24,4	27,8	26,4	27,5	21,3	18,2	26,8	29,2	16,7	2,6
Тривалість робочого тижня, год.	37	38	35,2	30,7	35,5	41,1	38,3	36,3	36	39,2	40
Кількість святкових днів, за рік	28	34	32	29	33	37	31	33	29	41	21
Середня тривалість життя, років	78,9	80,9	78,1	79,3	79,1	75,4	80,1	80,7	78,1	79,9	66

Він проявляє себе через такі суттєві риси. По-перше, на відміну від новоєвропейської науки, сучасна наука розглядає природу як цілісний організм, в який включено і людину, а біосферу – як глобальну екосистему. По-друге, вивчення системних об'єктів, що розвиваються і є людиновимірними, потребує нових стратегій діяльності. Так, синергетичні підходи доводять, що суттєву роль в таких системах відіграють несилові впливи, а теорія біфуркації передбачає можливість декількох сценаріїв поведінки системи. По-третє, суттєву роль починають відігравати моральні засади. В діяльності зі складними системами орієнтирами є не лише знання, а й моральні принципи, що є заборонами на небезпечні для людини і природи дії Сучасний стан екології як науки за параметрами, які означені дослідниками, може кваліфікуватися як становлення постнекласичної науки. М.Кисельов зазначає, що дослідження екологічних систем, які є нерівноважними, складно-динамічними, комплексними, зі складним переплетінням соціально-політичних, економічних, технологічних та природних виявів, потребує орієнтації на статистичність, нелінійність, поліваріантність, полісемантичність, плюральність. Отже, об'єктивізм, однозначність, аналітичність, жорстке кваліфікування, що є вимогами класичного природознавства втрачають свою вагомість Загальновідомо, що в вітчизняній науковій традиції, починаючи з В.Вернадського, предметом екології вважається біосфера. А засади концепції біосфери, відповідно, розглядаються як методологічні і світогядні орієнтації екологічного пізнання. За наведеними в сучасних методологічних дослідженнях міркуваннями, в екології існує розбіжність між визначенням поняття біосфери класичною екологією і сучасним станом існування людини і природного довкілля як єдиної системи, відсутнє чітке визначення місця і ролі людини в біосфері як глобальній екосистемі. Так, А.Буровський вважає, що класичні біолого-екологічні уявлення про біосферу приводять до погляду, що на Землі в даний момент існує біосфера, в межах якої виникло, функціонує і розвивається людство. Насправді, з появою людини.

Кризові явища в суспільно-економічному розвитку світу все більше загострюються через постійне збільшення населення планети та зменшення можливостей забезпечити його потреби, передусім у їжі. На переконання багатьох учених, перенаселеність планети, яка за останнє століття набула характеру демографічного вибуху, є провідним фактором непомірного тиску на природу. Вперше на це звернув увагу в 1794 р. Жан Антуан Кондросе у праці «Ескіз історичної картини прогресу людського розуму». За ним Томас Роберт Мальтус у 1798 р. проблему перенаселення підняв до рівня закону, згідно з яким «населення, якщо не заважати його вільному відтворенню, вдвічі збільшується кожні 25 років, тобто – у геометричній прогресії. Водночас обсяги ресурсів, необхідних для підтримання життя, зростають лише в арифметичній прогресії».Усувається ця диспропорція внаслідок голоду, епідемій, стихійних і антропогенних катастроф, війн, багатьох інших причин. Адже добре відомо, що є один спосіб народження людини, але існують тисячі для її знищення.За невпинного скорочення територій, придатних для життєдіяльності, кількість населення нашої планети щороку збільшується на 80–100 млн осіб. Минули тисячоліття, допоки населення землі досягло 1 млрд у 1830 р. За століття, тобто до 1930 р., воно зросло до 2 млрд. Для третього мільярда знадобилося тридцять років (1960), для четвертого – всього 16 років (1976). За даними ООН, нині кількість землян складає понад 6,6 млрд. За передбаченнями вчених, до 2050 р. їхня чисельність сягне понад 9 млрд. На разі ряд учених і експертів ООН наголошують, що через обмеженість природних ресурсів благополучне життя на планеті Земля може бути забезпечене лише для 1–1,5 млрд людей. За такої демографічної ємності планети і виникло поняття про так званий «золотий мільярд». Таким чином, понад 5 млрд жителів уже сьогодні є «зайвими» на планеті, а тому гостро постало питання штучного скорочення населення. У цьому контексті вкрай небезпечною для людства виявилася середина ХХ ст., коли було винайдено і випробувано найжахливіші знаряддя вбивства (ядерні, радіологічні, хімічні, біологічні), які здатні миттєво знищити все живе на планеті. Сьогодні запаси ядерної зброї у світі досягли 1 млн 300 тис. «хіросім», а це в перерахунку означає, що на кожного жителя планети припадає 3,5 т тринітротолуолу. Як зазначає відомий російський учений Є.Веліхов, ядерна зброя це вже не інструмент політики і навіть не інструмент війни, це інструмент самовбивства. Винахідники та володарі такої зброї свідомі того, що її застосування в умовах гіперболічно зростаючої нестачі ресурсів, передусім продовольчих, є високоймовірним, що рівнозначно біологічному колапсу. Для життєво необхідного зменшення диспропорції між постійно зростаючим народонаселенням Землі і потребою в їжі є намагання гуманно розв’язувати проблему через значне збільшення маси продовольства нарощуванням техногенних способів його виробництва. З цією метою використовуються синтетичні наповнювачі продуктів харчування, зокрема: підсилювачі смаку, ароматизатори, барвники, емульгатори, стабілізатори, згущувачі, розпушувачі, регулятори кислотності, антиокислювачі, гормони тощо. Вживання цих продуктів призводить до невиліковних хвороб, знищення геному та репродуктивної функції людини, а отже, пришвидшує її деградацію та спричинює вимирання як біологічного виду. У підсумкових документах Картахенської конференції (2000) та Йоганнебурзького (2002) саміту ООН з виживання людства в ХХІ ст. настійно рекомендується народам світу інтенсивно виробляти та споживати їжу з генетично модифікованих організмів як нешкідливу. Таку рекомендацію можна почасти пояснити недалекоглядністю деяких учених (також і відомих українських). Але головним тут є лобіювання інтересів тих, хто не буде цю їжу споживати, кому байдужа доля людства, а головним пріоритетом є збагачення в будь-який спосіб. До речі, жителі США не споживають трансгенів. Результати наукових досліджень закономірностей виникнення і видового розвитку живої речовини переконливо підтверджують, що їжа з генетично модифікованих організмів не сумісна з життям. За наслідки мутації через уживання трансгенних продукти відповідатимуть наші діти й онуки. Наразі в Україні 95% продуктів містять шкідливі і надто шкідливі для здоров’я і життя людини речовини, а серед них і трансгенні. А до цього треба додати ще й велику шкоду для здоров’я людини використання упаковки із синтетичних (канцерогенних) матеріалів і на що в Україні не звертається уваги. Ефективною зброєю держав «золотого мільярда» проти решти світу є деморалізація суспільства, спустошення свідомості, протистояння національній гідності, що, своєю чергою, призводить до послаблення віри, національної культури, традицій. Як наслідок, руйнується імунна система держави – вона стає хворою, а її народ – легко маніпульованим. Він біднішає, морально деградує, спивається, стає жертвою наркоманії, а отже, вимирає. На вимирання людства через його деморалізацію і деградацію зорієнтована і політика провідних країн Америки і Європи щодо сексуальної свободи, сексуальних збочень. Ці ганебні явища мабуть завжди мали місце в суспільстві, але при цьому дотримувалися певні правила пристойності, вироблені суспільство. [18,ст..90]

Негативні тенденції у глобалізованому багатофакторному світі синергетично посилюються під впливом зміни клімату планети, яка полягає в невпинному підвищенні температури приземного шару повітря. Як доведено вченими і констатовано ООН, до потепління клімату головним чином призводить антропогенна діяльність людства. За минуле століття температура на планеті зросла у середньому на 0,6оС, що зумовило підняття рівня Світового океану на 0,17 м. За різними оцінками, впродовж ХХІ ст. температура збільшиться до 1,8 – 4оС, але є і песимістичніші прогнози. На приполюсних частинах земної кулі темпи потепління істотно більші, ніж в інших кліматичних зонах.

Важливо зазначити, що зростання температури повітря до таких значень може відбутися набагато швидше, ніж це передбачається відомими моделями прогнозування.

Ідеться не просто про потепління клімату, а про його катастрофічні зміни, що загрожують затопленням величезних площ прибережних (і не лише) густонаселених територій з відповідними для людства апокаліптичними наслідками. Потепління клімату також спричинює інтенсивне зростання температури і окислення світового океану, танення льодовиків планети, всезростаючу кількість катастрофічних ураганів, смерчів, повеней, від чого вже зараз масово гинуть люди. Зміни в процесах циркуляції в атмосфері зумовлюють в одних випадках істотне зростання опадів, в інших – люди будуть потерпати від посухи.

За прогнозами вчених, перед навалою природних катаклізмів уже найближчим часом людина постане безсилою ні фізично, ні матеріально, ні, що найважливіше, морально, адаптуватися до руйнівних їх наслідків. Це стосується всіх регіонів планети, зокрема й України. За електродинамічними моделями зміни клімату, першочергово це відбуватиметься на території США, Мексики, Південно-Східної Азії, в тому числі й Китаю. Прогнозується, що в Росії потепління розвиватиметься швидше, ніж у середньому на планеті. За окремими моделями, через катастрофічні наслідки потепління кількість людей на планеті зменшиться до 100 млн. [19,ст.52]

На жаль, перспективи боротьби з руйнівним для людства явищем зміни клімату є невтішними. Теорію потепління клімату планети під впливом парникового ефекту запропонував ще понад 150 років тому французький фізик Жан-Батіста Фур’є.