2.2.Економічне зростання без обмежень – шлях людства до самознищення.

У сучасних умовах у суспільстві сформувалося настановлення на добування благ, на так зване економічне зростання за будь-яку ціну, якщо цією ціною є навіть самознищення. Неминуче це породжує такі людські вади як заздрість, гнів, нечесність, лінощі, байдужість, тобто – зло. Сучасне суспільство з усією очевидністю демонструє феномен техногенного безумства та невпинної деградації.

Об’єктивним свідченням сказаного вище є вкрай низький рівень еволюційної досконалості людини в її енергоречовинному обміні з навколишнім середовищем. З погляду науки, це, передусім, зумовлено низьким рівнем мінімізації витрат внутрішньої енергії людини (організму) на добування засобів існування, забезпечення метаболізму та виведення метаболітів у навколишнє середовище. [16,ст.144]

За даними сучасних досліджень, ці витрати сягають понад 90% і забезпечують фізіологічні потреби репродуктивної функції людини. Решта енергії спрямовується на реалізацію розумової функції. Тобто коефіцієнт корисної дії організму людини на цьому еволюційному етапі складає близько 10% (за окремими моделями – не більше 2%).Психофізіологічна сутність людини характеризує її як істоту, що знаходиться на найнижчому рівні еволюційної драбини порівняно з іншими біологічними видами. Людина – єдиний серед біологічних видів, який без життєвої потреби системно і цілеспрямовано знищує особин свого виду.Як би нам того не хотілося, як би ми себе не вихваляли, визначивши, що ми є видом homo-sapіens (людина-розумна), насправді сформована еволюційна сутність людини виявляється як істоти хитрої, хижої, що для свого життєзабезпечення і самозбереження вдається до маніпуляцій і обману одноплемінників. Як людина-споживач, вона шукає не високого шляхетного змісту буття, а благ і насолод, причому без усіляких обмежень. Про моральні і духовні цінності тут не йдеться.Величезної шкоди майбутньому завдає сповідування суспільством ідеології збагачення як мети життя. Насправді це ідеологія лібералізму, котра через свою теперішню сутність стала основою капіталістичної системи господарювання як найбільш руйнівної щодо навколишнього середовища і гуманістичної сутності людини.

Сьогодні лібералізм розуміють як систему поглядів, згідно з якими соціальна гармонія і прогрес людства можливі лише на базі приватної власності та свободи індивіда в економіці і в усіх інших сферах діяльності. Егоїзм й еротизм лібералізму, ігнорування морально-етичних норм і духовних цінностей у боротьбі за блага і насолоди визначає цю ідеологію як украй небезпечну і руйнівну. Це зближує її з сатанізмом, який, як відомо, об’єднує індивідів, що втратили будь-яку моральність і духовність у гонитві за матеріальними благами. Основна відмінність між ними лише в тому, що сатанізм заборонено в усіх країнах і релігіях, а лібералізм є офіційною світовою ідеологією розвитку. Недаремно Ватикан для спасіння людства оголосив важким гріхом матеріальну ненаситність людини, до якої спонукає ідеологія лібералізму.На жаль, суспільство сьогодні і у подумках не відмовляється від так званого економічного зростання, обмеження рівня комфорту заради збереження довкілля, а отже, і самозбереження. У ньому панує культ богатства і грошей, тобто ідеологія «золотого унітазу» (безглуздого споживання), що ніяким чином не пов’язана з життєвими потребами, мораллю і духовністю, які мали б протистояти руйнівним тенденціям споживацького інстинкту людства.Недаремно відомі мільярдери Сорес і Трамп однозначно наголошують на несумісності бізнесу і моралі. Фінансовий успіх обернено пропорціональний наявності моралі. Таким чином формується еліта так званого «громадянського суспільства» (суспільства свободи та демократії), у якому все більше викристалізовується природоруйнівна і самовбивча сутність людини, її моральна і духовна деградація.У трагічній історії споживацтва людства значну роль відіграв розвиток науки (при всіх можливостях її гуманістичного спрямовання) як один із провідних факторів нищення природи і відокремлення діяльності від релігії.Френсіс Бекон – лорд-канцлер Англії (ХVІІ ст.) – один із засновників наукового методу, обстоював безперечне надання людству дозволу безконтрольно здобувати і використовувати силу науки. Він стверджував, що наука має бути відокремлена від релігії, а отримані в результаті наукового пошуку факти не підлягають ніякій моральній оцінці. Отже, відтоді сила науки використовується для цілеспрямованої реалізації парадигми панування над природою, не наражаючись на моральне покарання. До речі, моральний безлад Бекона був породжений поглядами давньогрецького філософа Платона, за якими людський інтелект здатен безпечно аналізувати та розуміти природні світи, нехтуючи принципи моралі, що випливають із ставлення до Бога і Божого творіння.Відокремленість наукового від морального безперервно і гіперболізовано формує зло у вигляді масованої технологічної навали на навколишнє середовище із застосуванням досягнень науково-технічного прогресу. За такої світоглядності життєдайний принцип демократії перетворюється у фікцію. Вбивча сутність цього принципу полягає в тому, що сьогодні не лише культивується, а й втілюється думка, що капітали і вседозволеність є квінтесенцією щастя, основними і єдиними засобами життєзабезпечення. [17,ст..186]

Як наслідок, людина, громада, нація все більше намагаються зреалізувати свої так звані демократичні права на беззастережне використання природних ресурсів. Наразі забувають про свій обов’язок їх берегти та заощаджувати не лише для себе, а й для наступних поколінь.Безперспективність і фатальність таких тенденцій розвитку є очевидною.На перший погляд, продуктивність біосфери майже невичерпна і складає на суші 53 млрд т, у морях і океанах – 30 млрд т. Проте станом на 2004 р. людство вже споживало на 20% більше природних ресурсів, аніж може виробляти наша планета.

Сьогодні в США, де проживає 5% населення землі, високий рівень життя забезпечується завдяки використанню 40% світових природних ресурсів. Звідси випливає, що такий життєвий рівень доступний лише 12,5% населення. За такого рівня споживання решта населення (87,5%) залишається приреченою на бідність, голод, деградацію і вимирання. Виходячи з реалій сьогодення, щоб досягти американського рівня життя, Китаю, де налічується понад 1,3 млрд жителів, необхідні природні ресурси в чотири рази більші, ніж має Земля.Як наслідок, подальше загострення міжлюдських, міжетнічних, міжнаціональних і воєнних конфліктів, агресії, ненависті, що супроводжуватиметься втратою суспільної моралі та людської гідності.

Відокремленість наукового від морального безперервно й гіперболізовано формує зло у вигляді масованої технологічної навали на навколишнє середовище із застосуванням досягнень науково-технічного прогресу. Вбивча сутність цього принципу полягає в тому, що сьогодні не лише культивується, а й втілюється думка, що капітали і вседозволеність є квінтесенцією щастя, основними і єдиними засобами життєзабезпечення. За такого світогляду життєдайний принцип демократії перетворюється у фікцію. [18,ст..95]

Як наслідок, людина, громада, нація все більше намагаються зреалізувати свої так звані демократичні права на беззастережне використання природних ресурсів. На перший погляд здається, що продуктивність біосфери майже невичерпна і складає на суші 53 млрд. т, у морях і океанах – 30 млрд. т. Проте, станом на 2004 р., людство вже споживало на 20% більше природних ресурсів, аніж може виробляти наша планета. Нині у США, де проживає 5% населення Землі, високий рівень життя забезпечується завдяки використанню 40% світових природних ресурсів. Звідси випливає, що такий життєвий рівень доступний лише 12,5% населення, а решта населення (87,5%) залишається приреченою на бідність, голод, деградацію і вимирання. Виходячи із реалій сьогодення, щоб досягти американського рівня життя, Китаю, де налічується понад 1,3 млрд. жителів, необхідні природні ресурси вчетверо більші, ніж має Земля.

Як наслідок – подальше загострення міжлюдських, міжетнічних, міжнаціональних і воєнних конфліктів, агресія та ненависть, що супроводжуватимуться втратою суспільної моралі та людської гідності.