1.4. Трубопроводи, арматура I обладнання

При будівництві теплових мереж використовують труби i арма­туру, які повинні відповідати вимогам [2,4].

В основному це сталеві безшовні (ТУ 14-3-190-82) i прямо- (ГОСТ 10704-91) або спіральношовні (ТУ 14-3-808-78) електрозварні труби. Деякі данні по сортаменту труб наведені у додатку 6.

Bci з’єднання труб теплових мереж - зварні, за винятком місць, де приєднується фланцева арматура.

Трубопровідну арматуру [1,4] в залежності від призначення поділяють на запірну, регулювальну, запобіжну i контрольну.

Для компенсації видовжень трубопроводів, які виникають внаслідок напружень, викликаємих високою температурою теплоносія, незалежно від способу прокладання, діаметру труби i паpaметрів теплоносія використовують: 1) гнучкі компенсатори з труб (П- або Z- подібні); 2) кути поворотів трубопроводів  = 90...120° (так зване явище "самокомпенсації" - вимушені повороти траси теплової мережі в плані, а також вертикальні підйоми або опуски труб в поздовжньому профілі); 3) сильфонні осьові нерозвантажені компенсатори; 4) сальникові компенсатори.

Для забезпечення правильної роботи компенсаторів i самокомпенсації трубопро-води теплової мережі поділяють на ділянки, незалежні одна від одної у відношенні теплових видовжень, спеціальними нерухомими опорами [1, 2, 4].

При розміщенні на тpaci теплової мережі нерухомих опор беруть до уваги: 1) нe-pyxoмi опори (н.о.) розміщують у місцях відгалуджень трубопроводів, встановлення запірної арматури i іншого обладнання; 2) при розміщенні н.о. на прямих ділянках вихо-дять із допустимих відстаней між опорами, які визначаються діаметром трубопроводів, ти­пом компенсаторів i параметрами теплоносія (додаток 7); 3) самокомпенсацію теплових видовжень використовують при величинi кута, який утворений трубами, не більше 120°; при більших значеннях кута - труби повинні бути закріплені як пряма ділянка з встановленням компенсатора.

Нa кожній ділянці теплової мережі, обмеженої суміжними нерухомими опо-рами, передбачають встановлення компенсатора, який розміщують в спеціальній нiшi посередині ділянки (П-подібний компенсатор) або на одному з її кінців в тепловій камері (сальниковий компенсатор). Встановлення останнього може виконуватися за місцем розташування н.о.

Для сприйняття маси трубопровода, теплоносія та ізоляції і передачі на несучі конструкції каналу, естакади, а також для переміщення вздовж продольної oci при теплових видовженнях використовують pyxoмі опори [4]. При безканальному прокладанні pyxoмi опори не встановлюють.

Для теплової ізоляції трубопроводів, арматури теплової мережі застосовують повнозбірні теплоізоляційні конструкції або збірні конструкції з виробів заводського виготовлення [2, додатки 16...20].

5. Гідравлічний розрахунок трубопроводів теплової мережі

1.5.1. Розрахункова схема теплової мережі

Розрахунковими схемами теплових мереж називають вихідний проектний матеріал, підготовлений для наступного виконання гідравлічного розрахунку трубо-проводів, в результаті якого визначають їх діаметри, втрати тиску i швидкості руху теплоносія в трубах.

В розрахунковій cxeмi двотрубної водяної мережі наводять: 1) мicцe розміщення централізованого джерела теплопостачання (РОК або ТЕЦ) міста; 2) схему подавальних i зворотніх трубопроводів. При наявності закритої схеми теплопостачання [1,9] звичайно наводять схе­му тільки одного подавального трубопроводу; 3) cпоживачів теплоти - номери кварталів; 4) нумерацію розрахункових ділянок мережі. Кожна розрахункова ділянка - це частина трубопроводу з незмінною витратою теплоти; 5) витрату теплоти на кожній ділянці подавального трубопроводу; 6) геометричну довжину розрахункових ділянок теплової мережі.

В розрахункових схемах витрату теплоти спочатку наносять на відгалудження до кожного окремого споживача відповідно даним, які наведені в зведених таблицях максимально годинних витрат теплоти на потреби теплопостачання населеного пункту. На магістральних ділянках мережі витрати визначають у вигляді суми витрат для вcix відгалуджень, починаючи з самого віддаленого від джерела теплопостачання споживача.