2.1.4. Потреби промислових підприємств

Максимально-годинні витрати газу кожним з п`яти промислових підпри-ємств наведені у таблиці 1 додатку 1 і студент приймає їх у відповідності з першою цифрою шифру, вказаного керівником.

2.2. Вибір системи газопостачання

Джерелами для централізованого газопостачання є газорозподільні станції (ГРС) на відводах від магістральних газопроводів. Для міст з чисельністю населення до 300 тис.чоловік рекомендується приймати 1...2 ГРС [11].

При постачанні населеного пункту сітьовим цриродним газом приймають двоступінчасту з подаванням газу споживачам по газопроводам двох тисків - високого ІІ категорії (P=0,7 МПа) або середнього (Р= 0,4 МПа) i низького (Р=0,105 МПа) (тут вказані абсолютні величини тисків). Такі системи застосовують для міст з кількістю жителів до 300 тис.чоловік.

3в`язок між газопроводами різних тисків, які входять в систему газопоc-тачання, передбачають тільки через газорегуляторні пункти (ГРП) або установки (ГРУ). Вони призначені для зниження тиску газу і підтримання його на заданому piвні.

ГРП бувають шкафного типу повної заводської готовності (розміщуються на окремих опорах, стінах будинків) і стаціонарними (розміщуються як в окремих будинках, так і в добудовах до них). Максимальні витрати газу складають відповідно 1000 і 10000 м³/год [ 11].

Розподільні системи газопостачання можуть бути тупіковими, кільцевими і змішаними. Для великих i середніх міст мережі високого (середнього) тиску про-ектують кільцевими, для невеликих міст кільцювання названих вище газопро-водів виконують тільки при необхідності. Газопроводи низького тиску передба-чають кільцевими.

При двоступінчастій кільцевій розподільній схемі газ під високим (серед-нім) тиском надходить в закільцьовану мережу газопроводів і подається на ГРП, ГРУ великих промислових і комунально-побутових підприємств, джерел центра-лізованого теплопостачання (РОК, ТЕЦ), а також на ciтьовi ГРП, в яких тиск газу знижується до низького, і він (газ) потрапляє в мережу газопроводів низького тиску. Остання є джерелом газопостачання комунально-побутових споживачів (з питомою витратою газу до 50 м³/год), житлових будинків (господарсько-побуто-ві потреби населення), а також систем опалення кварталів з 1-, 2-поверховою забудовою i систем гарячого водопостачання кварталів з кількістю поверхів в житлових будинках не бiльше 5.

Кількість сітьових ГРП вибирають шляхом складних техніко-економічних розрахунків [1,11]. Так як витрати газу на комунально-побутові потреби розраховують окремо для кожної з груп кварталів однакової забудови, то у проек­ті з метою спрощення можна приймати один з двох варіантів:

1. якщо навантаження на ГРП в групі не перевищує 1000 м³/год, то рекомендується встановлювати один ГРП шкафного типу (наприклад, ШП-2, ПШГР-1 тощо) в центрі цієї групи;

2. якщо групи кварталів багатоповерхової (3...9 поверхів) забудови знахо-дяться поряд, то в цих групах можна не встановлювати окремі ГРП шкафного типу, а розмістити один ГРП стаціонарного типу. Оптимальне навантаження на один сітьовий ГРП не перевищує 1500...2500 м^З/год, а радіус його дії становить 300...700 м.

Сітьові ГРП в населених пунктах розміщують в першу чергу в окремих будинках. Причому останні розташовують в зоні зелених насаджень всередині кварталів на відстанях від інших споруд не менше вказаних у табл.10 [10].

Кожний сітьовий ГРП обслуговує окрему систему низького тиску, гідрав-лічно не зв`язану з іншими аналогічними системами.

При розробці схеми газопостачання перед вибором траси газопроводів попередньо встановлюють місця розміщення ГРП (ГРУ) зосереджених спожива-чів (промислових i великих комунально-побутових підприємств, джерел центра-лізованого теплопостачання), а також сітьових ГРП, які обслуговують мережу низького тиску.

Прокладання зовнішніх газопроводів передбачають незалеж­но від призна-чення і тиску газу підземним у відведених для інженерних комунікацій технічних зонах, смугах зелених насаджень паралельно червоним лініям доріг, вулиць поза проїжджою частиною.