Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра фізичної географії

ІНДЗ

” Південно-Кордильєрська нагірно-гірська країна ”

Виконала:

студентка групи Г-32

географічного факультету

Людкевич Н.В.

Перевірила:

доц. Таранова Н. Б.

Тернопіль – 2012р

Зміст

Вступ

1. Географічне положення і фактори, що зумовлюють природу Південно-Кордильєрської нагірно-гірської країни

2. Тектоніка і геологічна будова. Рельєф, корисні копалини.

3. Клімат: пануючі повітряні маси і вітри, їх вплив на зволоження. Розподіл температур, опадів, відносної вологості. Сезонні і добові амплітуди температур; кліматичні явища;

4. Гідрографія Південно-Кордильєрської нагірно-гірської країни

5. Грунтовий покрив, закономірності поширення основних типів ґрунтів. Рослинний покрив, закономірності розміщення його типів;

6. Тваринне населення і його пристосування до місцевих умов;

7. Ступінь освоєння Південно-Кордильєрської нагірно-гірської країни

Висновок

Додаток

Вступ

Темою індивідуального навчально-дослідного завдання є “Південно-Кордильєрська нагірно-гірська країна ”.

Актуальність даної теми полягає в тому, що надзвичайна різноманітність природних умов, великі внутрішні відмінності природи Північної Америки обумовлюють необхідність поділу її території не тільки за зональними ознаками на географічні пояси і природні зони, але і на регіони, тобто за азональними ознаками, які потрібно дослідити.

Виходячи з актуальності теми метою є: дослідження основних перспектив розвитку ландшафтознавства як науки.

Метою продиктовані основні завдання:

1. з’ясувати географічне положення і фактори, що зумовлюють природу Південно-Кордильєрської нагірно-гірської країни;

2. охарактеризувати тектонічну і геологічну будову, а також рельєф, корисні копалини;

3. проаналізувати клімат: пануючі повітряні маси і вітри, їх вплив на зволоження. Розподіл температур, опадів, відносної вологості. Сезонні і добові амплітуди температур; кліматичні явища;

4. дослідити гідрографію Південно-Кордильєрської нагірно-гірської країни;

5. з’ясувати грунтовий покрив, закономірності поширення основних типів ґрунтів. Рослинний покрив, закономірності розміщення його типів;

6. проаналізувати тваринне населення і його пристосування до місцевих умов;

7. охарактеризувати ступінь освоєння Південно-Кордильєрської нагірно-гірської країни.

1.Географічне положення і фактори, що зумовлюють природу Південно-Кордильєрської нагірно-гірської країни

Ця країна простягається від 48⁰ пн. ш. до 34⁰ пн. ш. (до широти міста Лос-Анджелес). Це найбільш широка частина Кордільєр (до 2,5 тис. км) за рахунок значного розвитку внутрішніх плато і плоскогір’їв [3].

Південна Кордильєрська країна - найширша і найрізноманітніша за природними ландшафтами частина Кордильєр. У межах Кордільєрского заходу США розташовуються головні вершини фізико-географічної країни і найглибші впадини материка, найвологіші і найпосушливіші райони, темнохвойні вологі ліси і пустелі. Різноманітність природних умов з’єднується з багатством корисних копалин та інших природних ресурсів [1 с.62].

2.Тектоніка і геологічна будова. Рельєф, корисні копалини.

Країна складається з 3-х фізико-географічних областей: 1) Скелястих гір; 2) внутрішніх плато і плоскогір’їв; 3) західної берегової області.

Скелясті гори, які в Кордильєрах Канади являли собою цілісну систему, тут складаються з ряду розрізнених хребтів, які розділяються широкими платоподібними ділянками. Скелясті гори складені докембрійськими кристалічними породами. Гори не утворюють єдиного гірського хребта, а складаються з цілого ряду окремих, іноді ізольованих один від одного і розділених широкими басейном [3].

Скелясті гори сформувалися в пізньому крейдяному періоді й палеогені. Вони пережили два великі етапи підняття, причому останній — у пліоцені, усього 2—3 млн років тому. Південні Скелясті гори складаються з коротких хребтів, складених піщаниками, глинистими сланцями, вапняками. Крім того, у центральній і південній частинах Скелястих гір широко представлені різноманітні вулканічні породи, зате на півночі цих гір вулканічних порід практично немає. Хребти розділені обширними басейнами — «парками».

Крайньо - східний відріг Скелястих гір - масив Блек-Хілз (до 2207 м), який виступає над Високими рівнинами і складений кристалічними породами, облямованими осадово-палеозойськими і крейдяними породами. У гірському масиві Блек-Хілз знаходиться пам'ятка природи «Вежа диявола» - жерловина стародавнього вулкана Південніше слідує переривчастий гірський ланцюг; північна ділянка якого є продовженням Передового хребта, який ділиться на окремі масиви висотою до 3600 м: Біг-Бенд, Літл-Бенд, Крейзі-Маунтінс, Солмон-Рівер. Далі розташовані хребет Абарка і Єеллоустонське плато. Єеллоустонське плато складене вулканічноми породами, які місцями перекриті моренними відкладеннями. Для нього характерні гарячі джерела і гейзери (близько 3 тис.), грязьові вулкани, озера з гарячою водою [1 с.63].

Єеллоустонське плато – кальдера стародавнього згаслого вулкана. На схід від Єеллоустонського плато простягнулися гори Біг-Хорн, що піднімаються вище 4000 м, складені переважно щільними масивами кристалічних порід. Південніше гір Біг-Хорн розташовані гори Ларамі, що дали назву ларамської складчастості. Південніше гори Ларамі поступово підвищуються і зливаються з Передовим хребтом, який зіставляє найвищу частину Скелястих гір США, що переходила в гори Сангрія-де-Крісто (до 4363 м). Паралельно тягнеться із заходу хребет Парк-Рейндж. У гірському вузлі цієї частини Кордильєр розташована головна вершина Скелястих гір США - гора Елберт (4399 м). Південніше ланцюг Скелястих гір поступово звужується і знижується, утворюючи невисокі гори Сакраменто. У середній частині Скелястих гір гірські масиви утворюють також західну зону, до якої відносяться гори Уосач і Уинт, мають, на відміну від інших частин Скелястих гір, широтний напрямок. Західний схил гір Уосач обмежений крутим скидом.

Внутрішні плато і плоскогір’я включають Колумбійське плато, Великий Басейн і плато Колорадо. Ці структури відносяться до невадійської складчастості, хоча включають в себе і більш давні утворення. У орографічному відношенні це чергування нагірних плато, замкнутих і напівзамкнутих котловин і областей внутрішнього стоку. На внутрішніх плато з найбільшою чіткістю видно залежність рельєфу від геологічної будови. Північну частину внутрішніх плато утворює обширне Колумбійське плато (700-1000 м), розташоване в басейні річки Колумбія. У його основі розташовуються кристалічні і осадові породи палеозою і мезозою; зверху вони перекриті потужними лавовими покривами (базальтами). поверхня плато представлена лесовими відкладеннями, а в середній частині - мореною. Річки глибоко врізались в поверхню. Найглибший каньйон (близько 1500 м) утворює річка Снейк. В обривах річкових долин добре виражені структурні форми рельєфу і геологічні розрізи від кайнозойських лесів до масивно-кристалічних порід [1 с.65].

На південний схід від басейну Харні в верхів'ях річки Снейк розташовується плато Снейк. Ця рівнина відрізняється значною сухістю клімату і подекуди має напівпустельний характер. Південніше розташований Великий Басейн - найбільша частина внутрішніх плато Кордильєр США. На значному просторі невисокі гірські хребти, витягнуті в напрямку, близькому до меридіонального, чергуються з міжгірними улоговинами. Докембрійський-мезозойський складчастий фундамент Великого Басейну розбитий тріщинами, по яких відбувалися вилив лави і виділення інших продуктів вулканізму. Часто зустрічаються останцеві вершини. Скиди виділили і відособили численні хребти Великого Басейну, ці хребти є переважно горстами, а западини між ними - грабенами. Висоти досягають місцями значної величини (до 3900 м), западини являють собою замкнуті і напів замкнуті улоговини (Больсон).

Поверхня таких улоговин складена продуктами руйнування гірських порід.

На південний схід від Великого Басейна розташовується плато Колорадо. За геологічною будовою воно відрізняється від Великого Басейну, в ньому представлені непорушені пласти осадових порід різного віку - від найдавніших до верхньопалеозойских, які поховані на кристалічному фундаменті. Така структура типова для Північно-Американської платформи, тому плато Колорадо вважають частиною цієї платформи. Поверхня плато представляє собою горбисту височину (до 3860 м) з окремими платоподібними вершинами і столоподібними горами. Річка Колорадо в середній течії утворює каньйон (Великий Каньйон) глибиною до 1800 м і шириною на рівні плато до 8-25 км і на розрізі води до 1 км. Схили каньйону в результаті процесів вивітрювання і руйнування мають химерні форми. Рельєф і ландшафти південної частини внутрішніх плато відрізняються . Серед типових форм рельефу виділяється Долина Смерті - замкнута суха улоговина (-86 м) - найнижче місце на континенті [1 с.67].

До складу західної берегової області входять Каскадні гори, гори Сьєрра-Невада, Берегові хребти, Уілламеттська і Каліфорнійська долини [3].

Над вирівняними вершинами Каскадних гір здіймається ряд високих, вкритих вічними снігами вулканів, деякі з яких є діючими.

Каскадні гори простягаються в меридіональному напрямку і досягають висоти 4392 м (гора Рейнір). Кристалічна і вулканічна товща утворює основу гірського хребта, головні вершини якого - згаслі вулкани. Проявлення затухаючого вулканізму виражаються в фумаролах, гарячих джерелах, гейзерах. Снігова лінія спукається на західних схилах нижче, ніж на східних.

Гори Сьєрра-Невада є горстовою брилою із різко піднятим східним краєм і значними висотами. Лінія гребеня проходить на висоті 3000-3500 м. Одинадцять вершин гребеня піднімаються вище 4200 м, а гора Уітні, найвища точка гір, досягає висоти 4418 м. Завдяки значній висоті загострений гребень гір більшу частину року має сніговий покрив. Ця особливість відмічена у назві гір, яка з іспанської перекладається як «Снігова пила». Для схилів характерні давньольодовикові форми. Відмінно збереглися цирки із стрімкими стінками до 600 м висоти, глибоко врізані трогові долини, гострі карлінги.

На захід від Сьєрра-Невади і Каскадних гір розташовується область прогинів і опускань - Уілламетська і Каліфорнійська долини. Обидві долини служать продовженням великої меридіональної смуги прогинів, зайнятих морем або сучасними молодими відкладеннями континентального типу. Уілламеттська долина розташована за течією невеликої річки Уілламетт, притоки Колумбії. Поверхня долини складена континентальними відкладами – продуктами руйнування сусідніх гірських хребтів. Каліфорнійська долина розташована в басейні річок Сакраменто і її притоки Сан-Хоакін; вона набагато більше Уілламеттскої долини. Протягом довгого часу тут відбувалось накопичення континентальних відкладів - продуктів руйнування сусідних гірських хребтів. У центральній частини потужність осадових порід досягла 11000 м. Таке накопичення могло відбуватися тільки при повільному прогинанні дна долини.

Берегові хребти значно нижчі, чим Сьєрра-Невада. вони тягнуться уздовж узбережжя Тихого океану і піднімаються до висоти 1500-2000 м. В середній частині узбережжя Берегові хребти зближуються з Каскадними горами і Сьєрра-Невадою, утворюючи гірський вузол. В цілому Берегові хребти США ставляться до типом середньовисотних гір. Складені вони сланцями і вапняками.

Серед корисних копалин то в мезозоїдах Скелястих гір, Сьєрри-Невади знаходяться — руди золота, вольфраму, міді, молібдену,поліметалів, в структурах Берегових хребтів — ртуть а також вугілля і ін [2].