4.Порядок розрахунку ціни кредиту

Основним видом плати за користування банківським кредитом є відсоткова ставка, відповідно до розміру якої розраховується сума доходу банку від кредитної операції.

Розмір відсоткових ставок за кредитом і порядок їх сплати встановлюються банком самостійно та визначаються в кредитному договорі залежно від рівня кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту на кредитні ресурси та їх пропозиції, строку користування кредитом, облікової ставки Національного банку та інших факторів.

Під час визначення рівня відсоткової ставки за кредитом банки мають враховувати такі фактори: 1.Облікова ставка НБУ 2.Рівень інфляції 3.Строк кредитування 4.Ціну кредитних ресурсів 5.Рівень кредитного ризику 6.Характер відносин між банком і клієнтом 7.Попит і пропозицію на кредитному ринку 8.Ліквідність і вартість застави 8.Ставки банків конкурентів 9.Зміст проекту, що кредитується.

Для встановлення рівня відсоткової ставки за кредитом, важливе значення має вибір методу ціноутворення (метод вартість плюс, базова ставка плюс, надбавки, аналіз дохідності клієнта)

Встановлена відсоткова ставка за кредитом затверджується тарифним комітетом банку, який аналізує співвідношення собівартості послуг і ринкової конкурентоспроможності встановлених тарифів.

Таким чином, при встановленні конкретного рівня відсоткової ставки за кредитом банк має вирішити два завдання:

- по-перше, відшкодувати за рахунок відсоткової ставки всі свої витрати та отримати належний прибуток;

- по-друге, зацікавити клієнтів (позичальників) такою відсотковою ставкою, за якої вони б мали бажання отримати кредит саме в цьому банку.

Поряд із відсотковою ставкою банки встановлюють комісійну винагороду (комісію), яка є додатковим елементом ціни банківського кредиту. Комісія за кредитом покриває витрати банку, пов'язані з оформленням кредиту і контролем за станом обслуговування позичальником заборгованості, перевіркою стану застави або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується.

6.Кредитний договір - основа кред. Взаємовідносин

Кредитний договір — цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність між фінансовою установою і клієнтом з приводу проведення кредитної операції.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоби він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин фінансової установи з клієнтом.

Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Стороною за кредитним договором є банк, а не кредитне управління банку або інший його структурний підрозділ. У разі порушення цієї умови договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, вважається недійсним. Зміни в договір вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір має бути підписаний повноважними особами сторін, які його укладають. Спірні питання щодо виконання договору у разі недосягнення згоди між сторонами розглядаються арбітражем або судом. За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

-преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

-предмет і суму договору;

-умови забезпечення кредиту вказується конкретно: договір застави, договір поруки, цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами;

-порядок надання і погашення позики;

-зобов'язання банку і позичальника;

-права банку і позичальника;

-санкції у разі невиконання умов договору;

-порядок розгляду спірних питань;

-особливі умови (наприклад порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

-строк дії договору;

-юридичні адреси та реквізити сторін;

-підписи сторін.