Висновок

Протягом усієї історії цивілізації міграції виступали невід’ємною частиною життя народів, способом існування людини у мінливій дійсності.

Великобританія чесно віддає данину своєму традиційному консерватизмові. Власну житлоплощу вона не хоче ні міняти, ні продавати, ні тим паче до когось приєднувати. Однак поява нових жителів на сусідній вулиці хвилює англійців не менше, ніж жителів материка: просто в країні діє закон — громадяни країн—членів ЄС мають право на безвізовий в’їзд на територію Королівства, так само як і можливість безперешкодного працевлаштування. Що це означає, здогадатися не важко. Тисяча поляків, прибалтів, румунів та болгар, що втомилися від злиднів і розрухи у власних країнах, приїдуть сюди в пошуках нового щастя і великих грошей.

Феномен британського магніту, що притягує в країну переселенців зі всього світу, які транзитно минають Німеччину чи Францію, котрі не поступаються їй в економічному розвитку, — одна з найпопулярніших тем британських ЗМІ останніх місяців. Вона вибиває з прайм-тайму та перших шпальт гарячі репортажі про події в Іраку. Відповідно до даних центру Червоного Хреста, у французькому місті Sangattе, де утримуються біженці, що прагнуть перетнути Ла-Манш, від сили 1-2% просять притулку у Франції. Решта марять Великобританією.

Вважається, що британська імміграційна політика — одна з найлояльніших і найгнучкіших якщо не в усьому світі, то, як мінімум, у Європі. Для порівняння: у першій половині 2001-го Німеччина розглянула майже 40 тисяч анкет із проханням надати притулок. І лише 1565 аплікантів отримали позитивну відповідь. У Великобританії за той самий період було розглянуто також близько 40 тисяч анкет, але статус біженця й право на проживання отримали 75 тис. чоловік. Крім того, у Сполученому Королівстві, на відміну від Німеччини чи Франції, біженець автоматично набуває статусу asylum seeker, тобто людини, яка з якихось причин просить притулку, що вже передбачає певні пільги й переваги. Наприклад, в очікуванні розгляду власної справи вона отримує від держави дах над головою і продукти харчування. Плюс щотижня ще й 35 фунтів, 25 із яких видаються у ваучерах, що їх належить обміняти в магазинах. Після півроку перебування в країні (розгляд документів може зайняти рік—півтора), біженець, котрий просить притулку, може отримати дозвіл на роботу. Хоча найчастіше і в цьому немає потреби — працевлаштуватися без документів у Британії нескладно.

Список використаної літератури:

1. Воробйова О.Д. Міграційні процеси населення: питання теорії та державної міграційної політики / / Проблеми правового регулювання міграційних процесів на території Російської Федерації / Аналітичний збірник Ради Федерації ФС РФ - 2003. - № 9 (202). С.35

2. Іонцев В.А. Міжнародна міграція населення: теорія та історія вивчення. - М.: Діалог-МДУ, 1999. С.19.

3. Міграція населення. Випуск 1. Теорія і практика дослідження. Додаток до журналу "Міграція в Росії". - М., 2001. С. 18.

4. Історія української культури - Павлова О.Ю. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 368 с. - ISBN 978-611-01-0252-0.

5. Малиновська О.А. Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС. – К.:Бланк-Пресс, 2004. –171 с.

6. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України - Міграції населення в Україні. Навчальний посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2006.- 455 c.

7.Наріжний С., Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919-1939, Київ: Вид-во ім. О. Теліги, 1999

8. Денисенко М.Б., Хараевой О.А., Чудиновских О.С. «Иммиграционная политика в Российской Федерации и странах Запада», Москва 2003 г.

34