7) Криза 13-ти років, її причина, прояви.

Підліткову кризу пов’язують з духовним зростанням особистості підлітка і зміною його соціального статусу. В психологічній літературі існують різні точки зору щодо характеру перебігу підліткової кризи:

1. Розуміння всього періоду підлітковості як однієї безперервної тривалої кризи;

2. Погляд на кризу як на точку ,момент дуже нетривалих за часом змін:

3. Розглядання кризи як результату неправильних виховних впливів;

4. Оцінка кризи як необхідного і закономірного етапу психічного розвитку.

Розуміння цих уявлень базується на емпіричних дослідженнях: в одних підлітків яскраво виявляються основні симптоми кризи, інших – особистісний розвиток відбувається без особливих екстраординарних зовнішніх проявів.

Оцінюючи кризу підліткового віку, необхідно опиратися на роботи Л.С. Виготського, в яких знайшли найбільш повне виявлення відомості про психічний розвиток як процес якісних перетворень (криз), періодичного зламу старих структур і формування нових. Вчений підкреслював, що чим яскравіше, енергійніше протікає криза, тим продуктивніше стає процес формування особистості.

Причини кризи. В підлітковому віці з’являються різні проблеми і підліток не завжди буває спроможний виробити відповідно новий соціальній ситуації розвитку механізми подолання труднощів (труднощі особистісного зростання).

Спостерігаються такі кризи:

1. Криза ідентичності (реакція на втрату статусу дитини, невідповідність біологічних можливостей соціальним, невпевненість у свої компетентності у багатьох питаннях життя: Хто Я? Для чого Я?). Найважливішим фактором, що впливає на виникнення кризи ідентичності стає особистісна рефлексія на свій внутрішній світ і глибока незадоволеність собою.

Сумніви у наявності власної індивідуальності можуть призвести до неприйняття соціальних зразків, в т.ч. батьківських і вчительських. Реакція протесту проти проти авторитетів можуть мати генералізований характер і бути спрямовані проти сім’ї, школи та ін.

2. Криза може бути нав’язана з переживанням «відчуження» (зміни у сприйнятті самого себе (деперсоналізація), інших людей або оточуючої дійсності (дереалізація). Для персоналізації характерна тривога пов’язана із змінами власного тіла. Дехто відчуває сумніви у своїй реальності. Щоб впевнитися в реальності своїх дій і самого себе, підлітки можуть годинами не відходити від дзеркала. Порівнюючи себе з однолітками, підлітки часто перебільшують свої фізичні недоліки, що призводить до появи «комплексу Терзіга» ( не сприйняття своєї зовнішності).

Переживання кризи у багатьох підлітків пов’язане із зовнішніми проявами негативізму і егоцентризму (невмотивовані протистояння дорослим, неадекватно сильна сконцентрованість на власній особистості, завищена самооцінка).

3. Залежність від психосексуальних потреб. У зв’язку з цим виникає багато питань на які підліток не може відповісти.

Дорослішання важливо своєчасно виявити і правильно кваліфікувати кризу допомогти підлітку справитися з новими і важливими для нього переживаннями.