3. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на психічний розвиток.

У підлітковому віці відбувається кардинальні зміни організму на шляху до біологічної зрілості. Ці зміни зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Статеве дозрівання впливає на появу почуття власної гідності інтересу до представників протилежної статі, пробудження нових почуттів і переживань.

Активізація діяльності гіпофізу спричинює інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Прискорюється ріст тіла в висоту. У дівчаток цей процес починається з 11 років, що на 2 р. раніше, ніж у хлопчиків. У зв’язку з бажанням подобатися представникам протилежної статті така різниця призводить до появи цілого комплексу переживань.

Змінюється м’язово-скелетна система, зростає фізична сила. Але ріст хребта відстає від темпу росту тіла в висоту. Можна помітити порушення пропорцій тіла. Простежується невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи. Тому часто порушується робота серця. Спостерігається швидка стомлюваність. Здійснюється перебудова моторного апарату. Часто втрачається гармонія в руках, вміння володіти власним тілом. У підлітків може з’явитися протест проти таких змін зовнішності та формуватися гіпертрофований образ фізичного “Я”.

Перебудова нейрогуморальних співвідношень стає основою загальної неврівноваженості підлітка, вразливості, роздратованості.

У намаганнях пояснити суттєві анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка сформувалися різноманітні теорії про біологічну зумовленість його особливостей. Психологічні особливості підлітків науковці пояснювали фактом статевого дозрівання, яке є домінантою розвитку в цьому віці, вважаючи кризи неминучими, біогенетично зумовленими. За таких умов найраціональнішими, за переконанням С. Холла, є методи пасивної педагогіки, оскільки втручання в розвиток підлітка для того, щоб змінити, виправити його, є недоцільним і шкідливим, бо не можна змінити природу.

Згідно з психоаналітичною теорією З. Фрейда неминучість у підлітковому періоді внутрішніх і зовнішніх конфліктів є нормою, а випадки безконфліктного розвитку свідчать про різноманітні радіанти патологічного розвитку.

У 20-30-ті роки ХХ ст.. психологічна наука зосередилася на пізнанні залежності деяких особливостей особистості підлітка від його соціального оточення.

У дослідженні підліткового віку важливо, на думку Л. С. Виготського, виокремити основне новоутворення у психіці підлітка, з’ясувати соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає неповторну систему стосунків дитини і середовища. А суть кризи перехідного віку полягає у перебудові цієї системи.

4. Особистість підлітка. Розвиток самосвідомості; спонукальна сфера.

Найважливішою особливістю особистості в отроцтві є швидкий розвиток самосвідомості шляхом рефлексії підлітка на себе і інших. У підлітків виникає інтерес до себе, якостей своєї особистості, потреба оцінити,порівняти себе з іншими, розібратися у своїх почуттях і переживаннях. На основі розвитку самосвідомості, зростання вимог до себе нового становища серед ровесників і старших у них з’являється прагнення до самовиховання.

Але порівняно невеликий життєвий досвід і ще не сформований життєвий світогляд нерідко породжують суперечності між потребою у самовихованні і невмінням реалізувати її. Формування ставлення підлітка до себе як до особистості відбувається у 2 етапи: На першому етапі підліток усвідомлює свою відмінність від ровесників, утвердження своєї належності до дорослих. Йому властиві некритичне наслідування зовнішніх манер дорослих. На другому етапі підліток вже не сумнівається, що він не дитина, починає усвідомлювати своєрідність своєї особистості. Знижується його залежність від групи однолітків. Старшого підлітка характеризують підвищена увага до внутрішнього світу інших людей, до самоаналізу, здатності до самовиховання.

Особливе значення у розвитку самосвідомості підлітка має формування власного образу фізичного “Я”, уявлення про світ тілесний образ, порівняння та оцінювання себе з т. з. еталона “мужності” або ”жіночності”. Останнім часом у деяких дівчаток – підлітків виявляється прагнення виглядати худими, страх перед розтовстінням. Це інколи перетворюється на хворобливу манію, може спричинити цілковите фізичне виснаження, навіть загрожувати життю. Уявлення про свою зовнішність є чи не найважливішим у самосвідомості підлітка. Тому дорослі повинні уникати нетактовних, іронічних оцінок зовнішності підлітка.

У мотиваційній сфері і поведінці підлітка простежується два протилежні прагнення – до індивідуалізації, емансипації у всіх сферах життя і до підпорядкування інтересам групи ровесників, спільного підкорення моді. Водночас, як зазначає психолог Георгій Асмолов (нар. 1944) підлітковому віку властиве переживання самотності, що стимулює підлітка задуматися, подивитися на себе збоку. Незважаючи на обмежені можливості підлітків до самопізнання, вони виявляють високу сприйнятливість до корекції негативних прагнень та соціально не схвалюваних якостей.

У підлітковому віці самооцінка стосується переважно основних моральних якостей: доброти, честі, справедливості тощо. Їх самооцінка є нестійкою і не завжди адекватною. Старші підлітки вже можуть оцінити не тільки окремі риси характеру, а й свою особистість загалом.

Суттєво впливають на поведінку підлітка виконання обов’язків і доручень, оцінюване ним становлення до себе. Підліток відчуває підвищену потребу у схваленні і визначенні друзями. Тому він шукає таке оточення в якому відчуває позитивне ставлення до себе.

Із самооцінкою тісно пов'язаний рівень домагань, сприятливих на майбутню діяльність підлітка. На рівень домагань впливає визнання його можливостей як визнаних іншими, так і собою. Важливе значення має адекватність рівня домагань можливостям дитини. Адекватна самооцінка і рівень домагань, що ґрунтується на ній, дають підліткові змогу ставити перед собою завдання, брати на себе обов’язки і намагатися виконувати їх.

Для спонукальної сфери підлітків характерний перехід від дотримання зовнішніх вимог щодо моральної поведінки до особистісної активності, яка спирається на власні норми, ідеали, наміри, цілі. У підлітків певною мірою сформована ієрархія життєвих цілей, але він ще недостатньо володіє засобами їх досягнення.

Важливим показником розвитку мотиваційної сфери підлітка є його інтереси – форма вияву пізнавальної потреби. Інтереси підлітка нерідко переростають у захоплення. Вони нестійкі, часто змінюються і, як правило, не пов’язані з навчальною діяльністю. Більшість захоплень сприяють розвитку особистості підлітка, оскільки задовольняють потребу в пізнанні, допомагають виробити корисні звички. Однак деякі захоплення можуть спотворювати розвиток особистості, формувати схильність до марної трати часу, спричинювати порушення громадського порядку (алкоголь, наркотики азартні ігри).

Більшості підлітків, як свідчать дослідження психолога Давида Фельштейна ( нар. 1939) властива індивідуалістична акцентуація особистості – спрямованість активності на задоволення насамперед власних потреб, на особисте самоствердження. Суспільство, інші люди цікавлять їх опосередковано, крізь призму своїх інтересів.

Таким чином, підлітковий перехід є сензитивним для розвитку потреб, спрямованості, оформлення ідеалів.

Основні потреби підліткового віку:

• потреба у самовираженні;

• потреба уміти щось робити;

• щось значити для інших;

• рівноправного спілкування з дорослими;

• посилення статевої ідентифікації.

Самооцінка до кінця підліткового періоду може стати значним регулятором поведінки. Д. І. Фельдштейн виділяє такі стадії розвитку самооцінки підлітка :

1-а стадія (10-11р.) – підлітки підкреслюють свої недоліки, глибоко переживають невміння оцінити себе; переважає причинне ставлення до себе.

2-а стадія (12-13 р.) – актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості;

3-я стадія ( 14-15 р.) – виникає “оперативна самооцінка”, яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час, підліток заставляє свої властивості з нормою.