2. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці.

Соціальна ситуація як умова розвитку і життя підлітка принципово відрізняється від соціальної ситуації в дитинстві не стільки за зовнішніми обставинами,скільки за внутрішніми причинами. Підліток продовжує жити в сім’ї (або в закладах інтернатного типу) вчиться в школі,оточений тими ж однолітками. Але, за словами В.С. Мухіної, сама соціальна ситуація трансформується в його свідомості в абсолютно нові ціннісні орієнтації – підліток починає інтенсивно рефлексувати на себе, на інших на суспільство. Тепер акценти розставляються інакше: сім’я, школа, однолітки набувають нових значень і смислів. Відбуваються зрушення в школі цінностей. Все висвітлюється через проекцію рефлексії, перш за все самі близькі: дім,сім’я (5, с. 348).

На основі вищого,ніж у молодших школярів рівня психічного та особистісного розвитку відбуваються докорінні зміни у змісті і співвідношенні основних мотиваційних тенденцій особистості підлітка. На цьому етапі виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце в групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися до життя і діяльності дорослих. Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими і ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагоджування стосунків у зв’язку з предметним навчанням не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, як зазначала Л. Божович, зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими. Найголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку, породжена роллю в його житті групи ровесників. Тому в навчально-виховній роботі з підлітками необхідно враховувати важливість для їх поведінки і діяльності думки однолітків. Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, – стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток досить легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід.

Детально положення підлітка в сім’ї, школі, училищі розглядає В.С. Мухіна (5, с. 348-356). Вона зазначає,що сама сім’я займає колишні позиції щодо підлітка, відповідно до сімейних традицій, що склалися і є стійкими (продовжуються ті ж стилі виховання які були використані ще у вихованні дошкільника). В.С. Мухіна розглядає різні сім’ї, різні стилі виховання в сім’ї та їх вплив на підлітка:

• Сім’я з високою рефлексією і відповідальністю;

• Сім’я відчуженості;

• Сім’я авторитарна за стереотипами, які вже склалися;

• Сім’я з потуральники стосунками;

• Гіперопікаюча сім’я;

• Деградуючі сім’ї;

• Неповні сім’ї;

• Прийомні сім’ї.

Особливі умови життя в отроцтві, за В.С. Мухіною,– перебування з заходах інтернатного типу(Дуже цінні спостереження!). В.С. Мухіна розглядає різні групи підлітків: (діти, що знаходяться в інтернаті з раннього віку; діти з сімей і дитдомівські).

Загальний висновок такий: в умовах інтернату у підлітків формується агресивний, ігноруючий або пасивний тип поведінки і емоційного реагування. Адекватний, лояльний тип поведінки формується рідко, якщо підліток володіє внутрішньою силою і його ціннісні орієнтації спрямовують його на ідентифікацію з ідеалом або реальною людиною, яку він зустрів в своєму житті. Особливий випадок,коли підліток з хорошої сім’ї попадає в інтернат в результаті трагічних обставин. Тут може бути декілька варіантів в залежності від особистості підлітка (5, с. 354).

В отроцтві,як і в дитинстві, підліток продовжує відвідувати школу. Але внутрішня позиція у ставленні до школи і учіння змінюється. Для сучасних умов шкільного навчання, як зазначає В.О. Скрипченко, більш характерні нетипові порівняно з 80-ми роками ХХ ст., мотиви учіння. Якщо підліток 70-х – 80-х років розглядав себе як частинку суспільства, ставлячи інтереси останнього вище власних, то для сучасного підлітка головною цінністю є він сам, і тому навіть в мотивації учіння на першому місці опиняються прагнення до саморозвитку і самореалізації. Причому, більшість підлітків зорієнтована сьогодні на критерії, які традиційно розглядалися як індивідуалістичні: практичність, прагнення до благополуччя, самостійність поглядів і отримання від життя "свого". Якщо підліток не бачить життєвого призначення окремих знань, о в нього зникає інтерес до відповідних предметів.

Але учіння, зберігаючи актуальність, за психологічною роллю не є провідною діяльністю для значної частини учнів підліткового віку.

Підлітки, прагнучи зайняти значуще місце серед дорослих, виходять за межі навчальної діяльності і шукають собі місце в міжособистісному спілкуванні з приводу вирішення важливих для них справ. Сюди входять фізична культура, спільна фізична праця, суспільно-політична діяльність. При цьому помітно, що у підлітків ще недостатньо сформовані працелюбність, відповідальність, терпеливість у досягненні поставлених цілей.

В наш час підліток отримав нову мотивацію для участі в трудовій діяльності — це можливість заробляти гроші. Сучасна економічна ситуація така, що деякі батьки погоджуються, щоб підлітки чесно заробляли гроші, продаючи газети, миючи машини, працюючи розсильними. Разом з тим фінансова незалежність, поки що, небезпечна в умовах сьогодення ( як психологічно, так і соціально). В нашій державі не існує законів щодо умов і засобів заробляння грошей підростаючою особистістю. Підліток може бути легко втягнутий в тіньові фінансові структури, різні клани чи бандитські "зграї". Тому проблема "Діти і гроші" стала дуже актуальною у психології виховання.

Наше сьогодення багато в чому визначає і моральні орієнтації підлітків. Засвоєння підлітком морального зразка відбувається тоді, коли він здійснює реальні моральні вчинки в значущому для нього соціальному оточенні. Але таке засвоєння не завжди проходить безконфліктно. В поведінці підліток більше прикутий до конкретного змісту власних дій і не завжди усвідомлює узагальнений моральний смисл того чи іншого вчинку.

Основними чинниками розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностям, на побудову стосунків з дорослими і ровесниками.

Отже, для соціальної ситуації розвитку підлітка характерні: перехід до середньої школи; зміна стосунків з учителями, однолітками, батьками; розширення сфери спеціальної активності.