4. Напрямки реформування адміністративно – територіального устрою України

Систему адміністративно-територіального устрою України після реформи складатимуть адміністративно-територіальні одиниці - цілісні частини території держави, що за наявності відповідних географічних, демографічних та соціально-економічних умов є територіальними основами для організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ці адміністративно – територіальні одиниці розподілені на три рівні: громада, район, регіон.

Громада - базовий рівень територіального устрою, утворюється з одного або декількох поселень за умови, якщо в її межах проживає, як правило, не менше ніж 5000 жителів. До території громади можуть входити території поселень, поселенських утворень, між поселенські землі. При цьому поселення - це компактно заселене місце постійного проживання людей, що має сталий склад населення, власну назву, відокремлену від інших межею забудови територію. Поселення мають такий статус:

Село - поселення з переважно сільською садибною забудовою і сталим складом населення і чисельністю до 5000 жителів, які у більшості зайняті в сільському, лісовому та рибному господарствах, народних промислах, первинній переробці сільськогосподарської та рибної продукції.

Містечко - поселення, утворення та розвиток якого пов'язаний з розташуванням на його території промислових підприємств, залізничних вузлів, гідротехнічних та інших споруд і об'єктів з чисельністю населення до 10000 жителів, які здебільшого зайняті у несільськогосподарському виробництві чи соціально-культурній сфері, і в якому створено умови для надання населенню адміністративних, соціальних та культурних послуг.

Місто - поселення з компактною забудовою та чисельністю населення не менше 10000 жителів, яке має розвинуту соціальну, комунальну, транспортну інфраструктуру, жителі якого у своїй більшості зайняті у промисловості, торгівлі, управлінні, сфері послуг, сфері культури.

При цьому потрібно чітко розмежовувати поняття "поселення" та "адміністративно-територіальна одиниця". Адміністративно-територіальна одиниця - це цілісна частина території держави, що є територіальною основою для організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Адміністративно-територіальна одиниця не має бути тотожною поселенню, тим більше територія адміністративно-територіальної одиниці не обов'язково повинна обмежуватися територією поселення.

Район - об'єднання громад для забезпечення реалізації спільних інтересів, має відповідну транспортну, інформаційну та іншу інфраструктуру, утворюється за умови, якщо в його межах проживає, як правило, не менше ніж 70000 жителів. За умови наявності в одній громаді хоча б одного міста, чисельність якого становить не менше 70000 жителів, такій громаді надається статус міста-району. Міста-райони не входять до складу районів, в межах якого вони знаходяться.

Регіон - об'єднання районів та міст-районів для забезпечення реалізації спільних інтересів та здійснення збалансованого розвитку територій. За умови наявності в одній громаді хоча б одного міста, чисельність якого становить не менше 750000 жителів, такій громаді надається статус міста-регіону. Міста-регіони не входять до складу районів та регіонів, в межах яких вони знаходяться. До міст-регіонів належать міста із спеціальним статусом - Київ та Севастополь. Регіонами є Автономна Республіка Крим, області, міста-регіони.

5 тисяч жителів - це мінімально допустима кількість мешканців громади для оптимальної організації та функціонування адміністративно-територіальної одиниці з точки зору дієздатності та економічної доцільності, і ця кількість відповідає європейським стандартам. Але це не означає, що вона не може бути меншою, оскільки при створенні громад обов'язково будуть враховані і фактор доступності до центру, і фактор густоти населення на території, і фактор національної та релігійної належності, і фактор розвиненості транспортної мережі, і фактор техногенності території, і інші фактори. До створення кожної громади буде застосовано індивідуальний підхід з урахуванням всіх можливих факторів.

Що стосується оптимізації районної структури, то тут потрібно виходити з інтересів подолання дисбалансів та європейських стандартів (не менше 70 тисяч мешканців).

Надання містам із середньою та великою кількістю населення статусу міст-районів та міст-регіонів дозволить органам місцевого самоврядування таких міст здійснювати повноваження, надані відповідно районам та регіонам, а також отримувати відповідне бюджетне забезпечення. В країні, яка індустріалізується, постійно відбуваються процеси урбанізації. В Україні процес урбанізації та внутрішньої міграції замкнувся на одному місті Києві, куди стікаються всі повноваження, всі бюджетні ресурси. Тому в ході реформи потрібно виділити "міста-райони" та "міста-регіони", які стануть місцевими урбанізаційними центрами та будуть мати додатковий ресурс для того, щоб створювати соціальну інфраструктуру для громадян, які переїжджають у такі міста. Разом з тим існування повноцінних громад у сільській місцевості створить умови, за яких село отримає додаткові стимули для свого розвитку.

Реалізація зазначених вище положень дозволяє забезпечити:

- створення та укрупнення базових адміністративно-територіальних одиниць - громад - з дотриманням принципу повсюдності місцевого самоврядування та чітке розмежування територій громад;

- запровадження трирівневої територіальної системи управління, громада-район-регіон" та визначити компетенцію адміністративно-територіальної одиниці відповідного рівня;

- ліквідацію на місцевому і районному рівнях місцевих державних адміністрацій та передачу у відповідності з Європейською хартією місцевого самоврядування їх функцій органам місцевого самоврядування;

- отримання громадянами максимальної кількості якісних послуг шляхом забезпечення фінансової та бюджетної автономії територіальних одиниць (збільшення питомої ваги місцевих бюджетів шляхом проведення відповідних податкових реформ, запровадження власних доходів місцевих бюджетів, оптимізація системи розрахунку міжбюджетних трансфертів тощо) та раціоналізації бюджетного планування (застосування програмно-цільового методу бюджетного планування, впровадження механізмів зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходного потенціалу бюджету тощо);

вдосконалення механізму формування представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування різних територіальних рівнів та оптимізацію їх структури;

- розробку чітких критеріїв оптимізації районного тао бласного поділу України з урахуванням географічних, історичних та інших чинників.