9. Історія, вчені-зосновники науки про грунт.

Перші наукові відомості про ґрунт з'являються ще в древній Греції у працях Теофраста. Пізніш, 17-19 ст. нашої ери, були відмічені роботами: Ван-Гельмонта (рослини живляться водою), Теєра (гумусова теорія живлення рослин - рослини засвоюють з ґрунту органічні речовини і воду), Лібіха (теорія мінерального живлення рослин, яку експериментально підтвердили Кнопп і Сакс). Проте, ґрунтознавство набуло цілісної і системної основи після робіт Василя Васильовича Докучаєва, який є основоположником наукового ґрунтознавства. Він встановив, що ґрунт є самостійним тілом природи, яке виникає та безперервно розвивається. Показав, що ґрунти утворюються під впливом певних факторів і закономірно поширюються на Земній поверхні відповідно до цих чинників.

На основі закону горизонтальної і вертикальної зональності ґрунтів, Докучаєв виділив такі зональні типи ґрунтів: тундровий, підзолистий, сірий лісовий, чорноземний, каштановий, бурий і сірозем.

Великий вклад у розвиток ґрунтознавства також внесли інші вчені. П.А. Костичев вважав головним фактором ґрунтоутворення біологічний чинник, а також займався питаннями родючості, структури та обробітку ґрунтів.

В.Р. Вільямс встановив, що основна властивість ґрунту - це його родючість, яка виникає за взаємодії біосфери та літосфери, досліджував структуру ґрунту.О.Н. Соколовський вивчав ґрунтові колоїди та їх вплив на структуру й фізичні властивості ґрунту.Слід відмітити також роботи в цій галузі В.І. Вернадського, К.К. Гедройца, І.І. Сибірцева, П.С. Косовича, О.Г. Дояренка та ін.

10. Основні методичні принципи, які використовує ґрунтознавство, як наука.Методи дослідження грунтів.

Методологічні принципи включають такі концепції:грунт є самостійне природно-історичне тіло природи;концепцію грунтового профілю і профільного метода дослідження грунтів;факторів ґрунтоутворення;грунтоутворного процесу;послідовних змін ґрунтоутворення і еволюції грунтів;типів грунтів і типів ґрунтоутворення;грунтових режимів;грунтово-кліматичних зон і зональних типів грунтів;систематики і класифікації грунтів;безперервності грунтового покриву;родючості грунту;грунт-дзеркало ландшафту; грунт-компонент біосфери.

Методи дослідження грунтів: Профильный метод лежит в основе всех почвенных исследований. Он требует изучения грунта с поверхности на всю глубину его толще, последовательно, по генетическим горизонтам к материнской породы.Морфологический метод — эффективный способ познания свойств грунта по внешним признакам: окраске, структурой, сложением, новообразованиями, глубиной и последовательностью залегания горизонтов т.д. Он является базисным при проведении полевых почвенных исследований и составляет основу полевой диагностики почв. Содержит три вида морфологического анализа: макро-- невооруженным глазом; мезо-- с применением лупы и бинокуляр, микро-- с помощью микроскопа. Сравнительно-географический метод основывается на сопоставлении почв и соответствующих факторов почвообразования в их историческом развитии и пространственном распространении в различных ландшафтах.Сравнительно-исторический метод дает возможность исследовать прошлое почв и почвенных горизонтов по сравнению с современными процессами. В основе лежит палеогрунтознавство — наука о прошлом почв. Метод грунтовых ключей основывается на детальном генетико-географическом анализе небольших репрезентативных участков и интерполяции полученных таким путем выводов на большие территории.Метод почвенных монолитов базируется на принципе физического моделирования почвенных процессов (перемещение влаги, солей, обмена ионов) на грунтовых колонках (монолитах) ненарушенной строения. Метод грунтовых лизиметрив используется для изучения процессов вертикальной миграции веществ в природных почвах с использованием больших сосудов.Метод почвенно-режимных наблюдений применяется для изучения кинетики современного почвообразования на основе замеров тех или иных параметров (содержания солей, гумуса, азота, других элементов питания) в течение вегетационного периода, года, нескольких лет через заданные промежутки времени.