11. Поняття власного капіталу та його класифікація для цілей бухгалтерського обліку

Неможливо організувати облік того чи іншого об`єкту, якщо не знати його структуру. Це пов`язано з тим, що бухгалтеру завжди потрібно чітко знати, які прийоми та способи слід застосовувати для обліку кожної ланки цієї структури (складного об`єкту). Для цілей організацій обліку структура власного капіталу найкращим чином відображена у Плані рахунків. Класифікація власного капіталу для цілей організації обліку: рах.40 «статутний капітал»; рах.41 «пайовий капітал»; рах.43 «резервний капітал»; рах.44 «нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»; рах.42 «додатковий капітал»» рах.45 «вилучений капітал»; рах.46 «неоплачений капітал». При організації обліку власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори:форма власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників, а також інформацію про власний капітал, що наводиться в наказі про облікову політику. Кожна складова частина власного капіталу (виражена певним його видом) має свої особливості, від яких залежить організація обліку кожного виду. Статутний капітал – організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається в розмірах, визначених установчими документами господарюючого суб`єкта відповідно до чинного законодавства. Це сукупність в грошовому вираженні внесків (часток акцій, за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності. Інші капітали неоплачений капітал – сума статутного капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновником. Пайовий капітал – сукупність коштів фіз..і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Додатковий капітал – складається з емісійного доходу, дооцінки активів, безплатно отриманих необоротних активів. Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства за рах.нерозподіленого прибутку підприємства. Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії вилучених товариством у своїх акціонерів.

12. Організація інвентаризації власного капіталу та забезпечення зобов’язань

Організація інвентаризації власного капіталу та забезпечення зобов’язань полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним рахунком: учасником, засновником, кредитором. Тобто організацію інвентаризації проводять за відповідними документами та обліковими регістрами, вивчаючи обґрунтованість сум, що відображаються на таких рахунках та підтверджуючи реальність часток у статутному капіталі їх власників. Також встановлюються терміни виникнення зобов`язань підприємства перед власниками. Як правило таку інвентаризацію підприємства проводять перед складанням річного звіту. На кінець звітного року необхідно перевірити відповідність вартості чистих активів величині статутного капіталу, а також розмір статутного капіталу з метою контролю правильності оцінки і відображення в обліку операцій з його зменшення або збільшення. Крім того, в акціонерних товариствах необхідно перевірити організацію аналітичного обліку на рах.40 (статутний капітал). При цьому встановлюється відповідність даних аналітичного обліку в розрізі видів розміщення акцій (з урахуванням реквізитів кожного випуску) даним установчих документів, змін і доповнень до них, звітів про випуск акцій. Крім того, інвентаризації підлягають суми створених резервів (забезпечень зобов`язань), що переходять на наступний звітний рік – на оплату відпусток працівників, виплату винагород за вислугу років і за підсумками роботи за рік, на ремонт ОЗ та інші резерви передбачені галузевими вказівками щодо складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Правильність утворення і погашення сум резерву перевіряється за даними кошторисів і при необхідності в кінці року коригується.