5. Недійсність, призупинення або припинення дії міжнародних договорів.

Повноваження повинні пред’являтися на початку переговорів. В них повинні бути зазначені: ім’я, прізвище, по батькові уповноваженого, а також його посада, ранг, в тих випадках, коли це потрібно. Далі перераховується то коло питань, стосовно яких відповідна особа чи делегація уповноважена здійснювати ті чи інші дії (наприклад вести тільки переговори, або й підписувати договір тощо). Окремого повноваження на парафування не видається. Воно охоплюється повноваженнями на ведення переговорів.

Країни самі на свій розсуд визначають уповноважених та склад делегації. За звичай повноваження видаються лишень своїм громадянам. Але бувають виключення. Зокрема, в ноті від 27 серпня 1943 р. Радянський уряд уповноважив американського генерала Д.Єйзенхауера підписати від імені Радянського уряду умови капітуляції Італії. В свою чергу, США та Великобританія уповноважили радянського представника від імені своїх урядів підписати умови перемир’я з Болгарією, Угорщиною та Румунією.

При прийнятті двосторонніх договорів учасники обмінюються повноваженнями (за звичай оригіналами), а при прийнятті багатосторонніх договорів повноваження здаються в секретаріат конференції або організації та ними перевіряються або створюється спец. Комітет по перевірці повноважень.

Від повноважень потрібно відрізняти інструкції уповноваженим. Вони визначають позицію делегацію з обговорюваного питання. Це внутрішній документ делегації і за звичай іншим учасникам він офіційно не доводиться. Тому, якщо договір прийнято в порушення інструкції, він не втрачає своє юридичної сили. (приклад, поведінка Троїцького на переговорах у Бресті, коли він перервав переговори, заявивши, що Рад. Делегація виставляє умови ні війни ні миру, що йшло всупереч інструкціям про погодження на тимчасову окупацію німцями значної частини Україна, Білорусії, Росії),,,,,,,,,,,,,,

20