Особливості надання медико-санітарної допомоги при спалахах особливо небезпечних інфекцій.
Чума
Заходи щодо хворих і реконвалесцентів. Хворі на чуму підлягають обов'язковій госпіталізації у спеціально розгорнуті заклади (протичумний госпіталь). Виписка тих, хто перехворів, відбувається не раніше ніж через місяць після зникнення всіх симптомів хвороби за умови негативних результатів бактеріологічного обстеження. При бубонній формі чуми бактеріологічне дослідження пунктатів бубонів проводять дворазово з інтервалом у 2 дні; при первинній легеневій чумі і метастатичній пневмонії необхідні негативні результати багаторазових бактеріологічних досліджень мокротиння. Після виписки необхідне медичне спостереження за тими, хто перехворів, протягом 8 міс.
Осіб які спілкувалися з хворим та мають сигнальну симптоматику, розміщують у провізорному госпіталі; усіх, хто мав контакт із трупами померлих, їх одягом, але без будь-якої симптоматики, розміщують в ізоляторі. За ізольованими ведуть медичне спостереження протягом 6 діб. У цей період їм проводять курс екстреної антибіотикопрофілактики.
При легеневій формі чуми проводять індивідуальну ізоляцію контактуючих осіб. Ізоляцію припиняють через 6 днів після розмежування з хворим при нормалізації температури (при обов’язковій термометрії 2 рази на день — вранці й увечері). Всі контактуючі проходять курс профілактичного лікування стрептоміцином по 0,5 г внутрішньомязово 2 рази на добу. Залежно від епідеміологічних особливостей захворювання визначають територіальну зону, в якій проводять термометрію всьому населенню. Усіх з лихоманкою, виявлених при повторних обходах, розміщують в провізорний госпіталь. При ймовірності передачі інфекції блохами карантин встановлюють на 12 днів після проведення дезінсекції. Особи, які знаходилися на території осередку, але з хворими не контактували і бажають виїхати, підлягають обсервації протягом 6 днів.
Профілактичні та протиепідемічні заходи в осередку чуми. Лікар, який виявив хворого з підозрою на чуму, зобов'язаний по телефону повідомити СЕС, СЕС повідомляє МОЗ України, а МОЗ повідомляє ВООЗ. Весь медичний персонал, який обслуговує хворих, повинен працювати в протичумних костюмах і перебувати на казармовому положенні. В осередку, де був виявлений хворий, проводять завершальну дезінфекцію, дератизацію і дезінсекцію. Захоронення померлих людей проводять із дотриманням суворого протиепідемічного режиму.
Холера
Заходи щодо хворих і реконвадесцентів. Хворих та підозрілих на холеру госпіталізують в інфекційний стаціонар, осіб із сигнальною симптоматикою (блювання, пронос) — у провізорний шпиталь» тих, хто спілкувався з хворим, -- в ізолятор» а ті, хто хоче виїхати з осередку, підлягають обсервації. Матеріал для мікробіологічних досліджень забирають до початку терапії антибіотиками або через 24—36 год. після завершення антибіотикотерапії. Дослідження випорожнень після одужання проводять тричі з інтервалом 1—2 доби.
Хворих виписують зі стаціонару після повного одужання і триразового (із обсерватора — одноразового) негативного бактеріологічного обстеження. Перехворілі підлягають подальшому диспансерному спостереженню. У першим місяць перебування на обліку проводять триразове бактеріологічне дослідження екскрементів з інтервалом у 10 днів та одноразове дослідження жовчі. У подальшому один раз на. місяць обстежують фекалії. Після виписки з госпіталю реконвалісценти підлягають медичному спостереженню протягом 8 міс.
3 метою виявлення носійства їх обстежують упродовж першого місяця один раз на 10 днів, у подальшому — один раз на місяць.
Заходи щодо осіб які спілкувалися з хворими. Осіб, які контактували з хворим на холеру, направляють в ізолятор, де проводять медичне спостереження, бактеріологічне обстеження й екстрену антибіотикопрофілактику, Для виявлення хворих та бактеріоносіїв серед осіб, що виїжджають за межі осередка створюють обсерватори, де протягом 5 днів їх обстежують на носійство збудника.
Основу профілактики захворюваності на холеру становлять заходи щодо покращення соціально-економічних та санітарно-гігієнічних умов життя населення.
Основні протиепідемічні заходи щодо локалізації та ліквідації осередку холери:
обмежувальні заходи та карантин;
виявлення й ізоляція осіб, які контактували з хворими та носіями;
лікування хворих на холеру та вібріононосіїв;
профілактичне лікування контактних осіб;
поточна та завершальна дезінфекція.
Протиепідемічні заходи проводяться відповідно до рішень надзвичайної протиепідемічної комісії (НПК), а контроль за виконанням комплексу заходів усіма службами покладаються на штаб осередку. Вводиться обмеження в’їзду і виїзду з осередку.
В осередку проводиться поточна та завершальна дезінфекція і суворий контроль за якісним водопостачанням. Впроваджуються заходи щодо недопущення забруднення відкритих водойм каналізаційними стоками та господарсько-побутовими водами. Забороняються всі види водокористування (купання, рибальство, забір води для побутових потреб і поливу овочевих культур та ін.) із відкритих водойм, забруднених холерними вібріонами, збільшується кількість бактеріологічних досліджень води. Посилюється санітарний контроль на ринках, підприємствах харчової промисловості, закладах громадського харчування, дитячих колективах і за довкіллям усього осередку, покращуєте ся його очищення.
Сибірка
При виявленні хворого або особи з підозрою на сибірку медичний працівник лікувально-профілактичного закладу терміново повідомляє по телефону та письмово протягом 12 годин надсилає в територіальну санітарно-епідеміологічну станцію повідомлення про захворювання на сибірку за формою №058/о ("Термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичну реакцію на щеплення"). При цьому ставить до відома керівника даного лікувально-профілактичного закладу.
Про випадок захворювання на сибірку позачергове донесення надсилають в порядку, передбаченому наказом МОЗ України від 23.05.2002 p. № 190 "Про надання позачергових повідомлень Міністерству охорони здоров’я України". Оперативна інформація подається до Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України терміново телефоном та до Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України.
При отриманні термінового повідомлення про захворювання людини на сибірку або при отриманні повідомлення від державної служби ветеринарної медицини про підозру або захворювання тварин на сибірку територіальна санітарно-епідеміологічна служба проводить епідеміологічне обстеження осередку та всі необхідні протиепідемічні заходи.
Епідеміологічне обстеження осередку проводить лікар-епідеміолог територіальної санітарно-епідеміологічної станції спільно з фахівцями державної служби ветеринарної медицини. Обстеженню підлягає кожний випадок захворювання або підозри на захворювання на сибірку. Епідеміологічне обстеження осередку проводиться з метою виявлення джерела інфекції, причин зараження, можливих факторів передачі збудника. В осередку протягом усього періоду медичного спостереження медпрацівниками лікувально-профілактичних закладів щоденно проводяться подвірні обходи з метою виявлення хворих та осіб, що мали ризик зараження збудником сибірки.
За результатами епідеміологічного обстеження осередку сибірки заповнюють карту "Епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання" (форма № 357/о).
Хворі та особи з підозрою на сибірку (незалежно від форми захворювання) підлягають госпіталізації до інфекційної лікарні або до інфекційного відділення лікарні з відбором матеріалу для бактеріологічного дослідження.
Хворих на сибірку ізолюють в бокс. Всі маніпуляції виконують в гумових рукавичках і спеціально виділених халатах. При догляді за хворими на легеневу та септичну форми захворювання використовують окуляри-консерви і ватно-марлеву пов’язку. В палаті проводять поточну дезінфекцію.
Реконвалесцентів після шкірної форми сибірки виписують зі стаціонару після епітелізації та рубцювання виразок на місці відпалих струпів. При септичній формі виписку зі стаціонару проводять після клінічного одужання.
Труп померлої від сибірки людини, коли діагноз підтверджено лабораторно, розтину не підлягає. У разі крайньої необхідності розтин проводить лікар в протичумному костюмі І типу з обов’язковою заключною дезінфекцією приміщення, предметів, інструментарію, халатів тощо, які використовували для розтину трупа, та знезараженням стічних вод.
У господарстві, де мали місце випадки захворювань тварин на сибірку, встановлюється карантин, проводиться щоденний медичний огляд працівників з обов’язковою термометрією. Особи, у яких на руках, обличчі та інших відкритих ділянках тіла є подряпини, поранення або ушкодження шкірних покривів, до роботи з догляду за хворими тваринами, прибирання трупів, очищення й дезінфекції приміщень та інших об’єктів не допускаються.
Особам, які мали ризик зараження збудником сибірки, призначається термінова профілактика антибіотиками, і за ними здійснюється медичне спостереження протягом 8 діб.
Профілактика проводиться в якомога ранні терміни після ймовірного інфікування збудником. Недоцільно проведення термінової профілактики, якщо пройшло понад 8 діб після ймовірного інфікування. Застосування сибіркового глобуліну як засобу термінової профілактики у теперішній час не рекомендується, оскільки його ефективність не перевищує ефективності антибіотиків при збереженні небезпеки виникнення ускладнень.
Для термінової профілактики застосовують антибіотики. З цією метою використовують доксициклін по 0,1 г або офлоксацин по 400 мг два рази на день протягом 8 днів. Можуть бути використані й інші антибіотики широкого спектру дії.
В епідемічному осередку сибірки проводиться профілактична поточна та заключна дезінфекція.
Поточну дезінфекцію в оточенні хворого на сибірку в стаціонарних умовах проводить медичний персонал, в домашніх умовах - особи, які його доглядають. Проводять знезаражування речей, предметів, забруднених або підозрілих на забруднення збудником сибірки.
Приміщення, де знаходився хворий, місця загального користування дворазово з інтервалом у 30 хв. зрошують дезінфікуючим розчином. Посуд та білизну знезаражують шляхом кип’ятіння протягом 60 хв. у 2 % розчині соди або шляхом замочування в 1 % активованому розчині хлораміну чи інших дезінфектантів при експозиції 2 год. Носильні речі хворого, якими він користувався впродовж 2 міс до захворювання, обробляють у дезінфекційних камерах за пароформаліновим, пароповітряним, паровим або комбінованим методом. Виділення хворого (кал, сечу, мокротиння, блювотиння) змішують з сухим хлорним вапном, перемішують та через 2 год. виливають у каналізацію або вигрібну яму.
Заключну дезінфекцію проводять у приміщеннях після госпіталізації або смерті хворого, якщо там залишилися речі або предмети, забруднені чи з підозрою на забруднення збудником сибірки.
Для проведення профілактичної, поточної та заключної дезінфекції при сибірці можуть застосовувати дезінфекційні засоби із спороцистною дією, які дозволені для застосування згідно з режимами, викладеними у методичних вказівках.
Для проведення дезінфекції в осередку сибірки допускаються особи, які пройшли підготовку з питань дезінфекції при сибірці. Дезінфектори та інший персонал не допускаються до вказаних видів робіт при наявності подряпин, саден та інших ушкоджень шкіри обличчя, рук або інших відкритих ділянок тіла.
Інструктивні документи з організації протиепідемічних заходів при небезпечних інфекціях: наказ МОВ України “Про надзвичайну ситуацію з чуми та необхідні протиепідемічні заходи № 267 від 30.09.1994; методичні вказівки МОВ України “Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології” № 16 від 12.05. 2003.
Матеріали для самоконтролю:
Задачі для самоконтролю:
1. Організація санітарно-гігієнічної та епідемічної розвідки в осередку надзвичайної ситуації.
2. Карантин та організація режимно-обмежувальних заходів при ньому.
3. Обсервація та організація режимно-обмежувальних заходів при ній.
4. Принципи організації роботи інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями.
Задачі для самоконтролю
1. В країні Н. в результаті землетрусу в південних регіонах, було пошкоджено систему централізованого водопостачання, каналізації, електропостачання та газопостачання, частково зруйновано інфраструктуру міста. В регіоні було перевищено епідемічний поріг по шлунково-кишковим інфекційним захворюванням та холеру. Кількість підтверджених випадків холери – 7500; кількість померлих – 430.
1. Дайте визначення поняття епідемічний осередок, та вкажіть фактори, що сприяють його виявлення.
2. Вкажіть особливості епідемій, що виникають при стихійних лихах. Визначення поняття „епідемічний вибух” „епідемічний хвіст”.
3. Завдання санітарно-епідеміологічної служби в районі стихійного лиха та шляхи їх реалізації.
4. Державна надзвичайна протиепідемічна комісія її склад, та завдання.
5. Група епідемічної розвідки її склад, та завдання.
2. В населеному пункті М. в при проведенні будівельних робіт (риття котловану) розкопано могильник крупної рогатої худоби. За даними опитування місцевого населення та архівної довідки в могильнику заходились тварини місцевого тваринницького комплексу. Серед загиблих тварин понад 20 туш тварин які загинули від сибірки.
Серед будівельного персоналу, який контактував з трупами тварин були особи, у яких на руках, обличчі та інших відкритих ділянках тіла є подряпини, поранення або ушкодження шкірних покривів.
Перерахуйте завдання санітарно-епідеміологічної служби в даній ситуації та шляхи їх реалізації.
Запропонуйте медичні заходи з профілактика сибірки та умови їх застосування.
Вкажіть завдання, засоби та персонал для проведення поточної та заключної дезінфекції в осередку сибірки.
Перерахуйте інструктивні документи з організації протиепідемічних заходів при небезпечних інфекціях та вкажіть медичну документацію яку оформлюють при розслідуванні даного інциденту.
Рекомендована література.
Основна:
Медицина катастроф. Навчальний посібник. За ред. Дубицького А.Ю. К.: “Курс”, 1999. – С. 107-116.
Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 153-160.
Медицина катастроф. Підручник. За ред. Кочіна І.В., К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 131-151.
Правові основи Державної служби медицини катастроф України / МОЗ України, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ).Під заг. ред. В.О.Волошина: Видання друге – Ужгород: Гражда, 2003.- С.57 -64.
Додаткова:
1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця, В.О. Волошина – Київ.: Медикол.-1999-203 с.
2. Общая и частная эпидемиология (руководство для врачей) / Под ред. И.И. Елкина. - М.: Медицина, 1973.—Т. 2. - С. 368-385.
3. Бектемиров Т. А. Иммунопрофилактика сибирской язвы // Вакцинация. - 2002.-№ 3. - С. 11.