МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ І ПРАВА

Кафедра приватної охоронної діяльності

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

канд. юрид. наук

Ю. М. Крамаренко

«___» _______________ 2010 р.

Лекція з навчальної дисципліни

«КОНФЛІКТОЛОГІЯ»

Тема 3. Типологізація сучасних конфліктів Частина іі.

Затверджено на засіданні

кафедри приватної

охоронної діяльності

протокол № 1

від .08.2010 року

Запоріжжя – 2010

Мета лекції: познайомити студентів з особливостями масових і міжнародних конфліктів.

Основні питання:

1. Масові конфлікти в сучасному суспільстві.

2.1. Сутність та типологія масових конфліктів.

3.2. Особливості політичного конфлікту.

2. Міжнародні конфлікти в сучасному суспільстві.

2.1. Поняття та причини міжнародного конфлікту.

2.2. Типологізація міжнародних конфліктів.

2.3. Особливості окремих типів міжнародних конфліктів.

Література:

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. – М., 2000.

2. Бандурка А.М., Друзь В.А. Психология власти: Учебное пособие для вузов. – Харьков: НУВС, 1998.

3. Дмитрієв А. В. Конфликтология. – М., 2000.

4. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління. – К., 2005.

5. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. − М., 1995.

6. Здравомыслов А.Г. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве. − М., 1996.

7. Кудрявцев В.Н. Юридическая конфликтология. − М., 1995.

8. Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов. – М., 1997.

9. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. Пособие. – К., 2000.

10. Мадісон В.В., Иахов В.А. Політологія міжнародних відносин. – К., 1997.

11. Майерс Д. Социальная психология. – СПб., 1999.

12. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. – М., 1996.

13. Нагаєв В.М. Конфліктологія. – К., 2004.

14. Орлянський В.С. Конфліктологія. – К., 2007.

15. Прибутько П.С., Михайленко Р.В., Дубчак Л.М., Роговенко М.М. Конфліктологія. Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2010.

16. Русинка І. Конфліктологія. Психотехнології запобігання і управління конфліктами. Навчальний посібник. – К., 2007.

17. Скібіцька Л.І. Конфліктологія. – К., 2007.

18. Тихомирова Є., Постоловський С. Конфліктологія та теорія переговорів. – Рівне, 2007.

19. Цыганков П. А. Политическая социология международных отношений. Учебное пособие. − М., 1994.

1. Масові конфлікти в сучасному суспільстві

2.1. Сутність та типологія масових конфліктів

Масові конфлікти на рівні суспільства, країн, держав є найбільш складними. В основі масових конфліктів лежить взаємодія великих соціальних груп. До них належать такі утворення, як соціальні класи, політичні партії, касти, соціальні шари (страти), етнічні спільності, національні утворення, великі релігійні об’єднання, населення країн і регіонів. Такі групи конституюються на основі загальних для всіх членів істотних ознак (економічних, політичних, релігійних і т.д.). Їх іноді називають масовидними груповими суб’єктами, оскільки вони створюють основу для виникнення масових конфліктів, які поширюються на всі сфери суспільних відносин (економічні, політичні, ідеологічні, міжнаціональні й ін.). При цьому війни – крайні прояви таких конфліктів – торкаються всіх сторін буття, за певних умов ставлячи під погрозу саме існування людства, а міжнародні конфлікти різко погіршують економічне становище населення, порушують територіальну цілісність, політичний пристрій країн-учасниць.

На рівні масовидних групових суб’єктів причини конфліктів відрізняються більшою масштабністю й глибиною. Вони є найбільш важко регульованими.

Маса – це велика кількість людей, які певний час перебувають у безпосередньому контакті (наприклад, пікет, маніфестація, мітинг, демонстрація). До поняття „маса” близькі, хоч і не тотожні йому, поняття „натовп”, „юрба”, „публіка”. Разом з тим і масу, і натовп утворюють відчужені людські індивіди, що мають особисті інтереси, які не збігаються з інтересами інших людей. Отже, це „тимчасова спільнота” людей, об’єднання яких є випадковим, стихійним, короткочасним.

Маса, натовп небезпечні через те, що людина в них значною мірою втрачає власні риси й властивості, почуття відповідальності. Тут діє психологія непереборної сили, здатної на те, на що окрема особа самостійно, без маси ніколи не наважиться. За визначенням Е.Канетті, 3.Фрейда, у масі, натовпі навіть інтелігентна людина стає варваром. У масі людина забуває про власну відповідальність, необхідність зважати на погляди інших, рахуватися з ними. Вона сліпо підкоряється загальним інстинктам, що може мати непрогнозовані наслідки.

Людина, яка є частиною натовпу, практично втрачає індивідуальність, думає й діє під впливом колективної психології, інстинктів, утрачаючи індивідуальну відповідальність. Це відбувається, очевидно, тому, що маса має певне, часто штучне віддзеркалення сили, агресивності, здатності щось радикально змінити. Тому людина в натовпі часто проявляє далеко не найкращі свої риси, демонструє поведінку, яка в інших обставинах, ситуації їй абсолютно невластива.

Поняття „маси” надто мінливе, ситуативне, а тому суб’єкт масових конфліктів не є сталим, цілісним утворенням. Можливе стихійне й свідоме утворення маси. Особливо небезпечною є ситуація, коли масу утворюють штучно, удаючись до різних маніпуляцій, політичного популізму, фразеології тощо.

Особливостями масової поведінки, що впливають на виникнення та розвиток масових конфліктів, є, по-перше, такі: масова поведінка не несе в собі жодного відбитку індивідуальності. По-друге, масова психологія має здатність розчиняти в собі все індивідуальне, особистісне. По-третє, масова психологія надто підвладна таким закономірностям і механізмам, які впливають скоріше на почуття, емоції і безсвідомі реакції людини, ніж на її розум і свідомість. По-четверте, маса схильна до раптових, неусвідомлених дій за рахунок підвищеної емоційності, нестриманості, аферичності.