
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
Підтвердження можливості існування характерних ознак поведінки,що здійснюється за участю сигнальних систем,знайшло підтвердження у існуванні функціональної асиметрії великих півкуль головного мозку,які діють як одне ціле,але при викл. ф-ії однієї півкулі дозволяє виявити представництво ф-ій,характерних для особливості поведінки художнього чи розумового типів ВНД людини.
Ліву півкулю наз. Домінуючою,бо її ф-ії пов*язані із мовою людини,пошкодження призводить до втрати мови-афазії. Пошкодження скроневої долі центру Верніке призводить до сенсорної афазії(не розуміє слова,але може говорити).Пошкодження любної долі центру Брока призводить до моторної афазії(не може писати і говорити,але розуміє слова)
Права півкуля домінує у проявах емоцій,рішенні просторових задач,інтуїції.
69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
Мова здійснюється за двома звязками6прямий кортико-кортикальний і опосередкованим через таламус. Різні структури кооперуються за такою схемою. Спочатку акустична інфо,котра міститься в слові обробляється в слуховій сесорній сис-мі,потім передається у центр Верніке,де розшифровується зміст слова. Для вимовлення слова треба,щоб уявлення про його зображення надійшло у зону Брока. У цій зоні імпульси,які надходять сприяють формуванню програми артикуляції. Ця програма реалізується завдяки передачі імпульсів у обидві половини моторної зони мозку. Мовна ф-ія має ще одну особливість-її емоційне забарвлення. Аферентність мови забезпечують зв*язки любної і тім*яно-скроневої часток із структурами лімбічної сис-ми.
Основні закономірності розуміння усної мови формуються ще на початкових етапах онтогенезу-коли дитина починає вимовляти перші слова. Протягом другого року дитина привчається завдяки звуконаслідуванню з*єднувати слова. Наприкінці 3 року словниковий запас дитини становить 500-700слів.До 5-7 років діти вільно говорять рідною мовою. Мовна сис-ма продовжує вдосконалюватись і в наступні роки,збагачує словниковий фонд.
70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
Мислення є вищою формою відображення світу. Воно виникає за наявності відповідного мотиву. Розумова діяльність значною мірою опосередковується мовною функцією(внутрішня мова).Згідно з даними нейрофізіологічних та нейропсихологічних досліджень,наочно-образне або предметно-просторове мислення обумовлюється переважно структурами правої півкулі великого мозку,а абстракте ,словесно-логічне-лівої.
Порушення мислення,інтелектуально діяльності спостерігається загалом при ушкодженні тім*яно потиличних та скроневих відділів лівої півкулі великого мозку лобних часток.
71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
Тип вищої нервової діяльності-це сукупність властивостей нервової системи природжених(генотип) і набутих(фенотип),що обумовлюють характерні риси поведінкових реакцій. Основні процеси,що забезпечують поведінкові реакції,є збудження і гальмування певних структур ЦНС. Виділяють три основі характеристики збудження і гальмування,що обумовлюють тип поведінкової реакції:сила,рухомість і врівноваженість.
Темперамент-це стійке поєднання психодинамічних властивостей індивіда,що виявляється в його поведінці і складає її органічну основу. Гіппократ описав 4 основні типи темпераментів:сангвінік,холерик,меланхолік,флегматик.
Характер-це сукупність стійких індивідуальних рис особистості,що формуються і виявляються в процесі діяльності та взаємодії з іншими суб*єктами ,і зумовлюють характерні для неї способи поведінки. В основі характеру лежать природжені і набуті властивості нервової сис-ми-ВНД,які виявляються у процесі соціалізації особистості-в сис-мі відносин особистості до оточуючого середовища-інших людей,а також до себе як особистості(самооцінка).